Сегрегація

Термін "сегрегація" може мати як позитивний так і негативний відтінок. Наприклад, сегрегація за расовою (національною) ознакою є негативним явищем, а от сегреація відходів - як найбільше позитивним. 

Так от, Європа добралась і до Міста Бойової Слави (принаймні останні події на це однозначно вказують) Львова. У нас в дворі зявились смітники для сегрегації відходів: пластик окремо, скло окремо, картон окремо і всю іншу хуйню в загальний смітник.

Ну, це можна лише вітати. Приєднавшись до "європейців" і намагаючись зробити свою непосильну лепту в нелегку справу підтримання екології, Ваш покірний слуга і собі почав сегрегувати відходи: пластик окремо, скло окремо, картон окремо і всю іншу хуйню в загальний смітник.

Отже, всі би мали тішитися: сміттєзбиральні компанії, що їм полегшують роботу, громадяни, що внесли свою непосильну лепту в справі оєвропеювання рідного міста. 

Однак, сміттєзбиральним компаніям, мабуть, забули сказати, що сміття необхідно час від часу вивозити. Бо будь яке бажання сегрегувати відходи відпадає, коли ти, блядь, приходиш з трьома кульками сміття, а ящик зі склом та пластиком запиний так, що тільки за кучею того скла та пластику можна здогадатися, для яких відходів він призначений, оскільки самого ящика вже не видно.

Це ще раз підтверджує тезу про те, що навіть найкращу ідею в цій грьобаній країні можна спаскудити.

Суботник

Ностальгічно-пяний стан (всьо, сука, прокляте віскі)

Перша ознака старості - це коли ти починаєш ностальгічно згадувати молодість.

1996 рік. 4 курс університету. Повна відсутність грошей: на "кожен день" китайські цигарки, якщо вони є, "Magna" на свята (хто ще памятає Магну???), а хто курить L&M той взагалі крутий. Щасливий день - це коли в тебе є гроші на автобус і не треба йти пішки з Майорівки в універ та назад. Поїздка додому в пятницю - це як правило поїзка зайцем в електричці.

В цей же час, світ стоїть перед тобою wide open. Про майбутнє багато не думаєш, а коли думаєш воно виглядає рожевим, перспективним та цікавим. Саме в цей час в хворій голові визрівають три основні мрії: покурити в Амстердамі, жити в Нью Йорку та спробувати Банджо стрибки. Ці бажання настільки вкорінились, що два з них прийшлось реалізувати вже у зрілому віці, а про третє довелось забути, бо вже вік не той й вага не та. Та й боязно, між іншим.

Перші екперименти, в тому числі й музичні, перше коханя, перші зради, розбавлений спирт з Галицького базару замість горілки, пиво "Високий Замок" (хто ще памятає пиво "Високий Замок"???)...

Березень 1996 рік. 15 років тому.

 Карпатські мотиви: червень - липень 1996 року

Треба взяти на озброєння.

Ахуєть! Чому мені такі дибіли ніколи не попадаються??? Треба взяти на озброєння!!!

Пост 8-березневі роздуми

Так вже склалося, що найбільшими расистами в Штатах, як на мене, є рашинспікіни: росіяни та українці, які емігрували на "землю обітованну". Вони ненавидять всіх не таких як вони самі: чорних, арабів, індусів, мексикосів, жидів, масонів, американців, албанців, чурків, урків, азєрів тощо.

В цей же час, найбільшими інтернаціоналістами є проститутки: вони обслуговують всіх і їм абсолютно всерівно чорний ти чи білий, мексикос чи єврей, албанець чи індус, араб чи чурка, урка чи азєр. Єдиний критерій, який має значення, це твоя платоспроможність.

В таких ситуаціях я за Інтернаціоналізм!

Family Cuy vs. Homer Simpson

Kingda-ka

Якось згадалося, що минулого року десь в травні бажання підвищити рівень адреналіну в крові та відірватися по повній привело мене в парк розваг Six Flags, що знаходиться в селищі міського типу Джексон, Нью Джерсі, Ю.ЕС.ЕЙ. Про персонал експіріенс від парку можна подивитися ролик тут.

Гвоздьом програми цього парку є горка Кінгда-ка. Це така велика зелена фігня на фотках.

Прикол весь в тому, що це найвища ролакоста в світі та на цей час була найшвидша. Висота її складає 139 м. а швидкість - 206 км/год, яку вона набирає за 3,5 секунди. Чому була найшвидша, Тому, що в листопаді 2010 року (зовсім недавно) в Абу Дабі (Арабських еміратах) відкрита ще швидша ролакоста - Формула Росса, яка набриає швидкість 240 км/год.

Так от. горка ця була останнім пунктом програми. Черга на неї була найдовша. Тому до неї ми дісталися лише ввечері, під закриття парку. В черзі стояли десь близько 2 год. Там познайомились з студентами звідкись з Росії, які в пошуках кайфу та адреналіну теж приїхали в цей парк. 

Політика наша була така: займати лише перші місця в першому вагончику, щоб відчути весь кайф по максимуму. Короче, вгилядало все так: сідаєш в вагончик на саме перше місце. Він підїзджає на точку старту і зупиняється. Ти сидиш чекаєш. Секунди минають, а тобі здається, що це вічність бо як кажуть очікування ... гірше самої ... І потім в якийсь момент ти відчуваєш те, заради чого чекав 2 години в черзі: старт. Навантаження таке, що тебе зі всієї сили втискує в крісло: за 3,5 сек. розганяєшся до206 км. на год. Мозок розплавляється і вагончик мчить верикально вгору на висоту 139 м. Мало того, що він їде абсолютно вертикально, та ще й робить один оборот навколо своєї осі. На самій горі вагончик на декілька секунд сповільнює свій рух і ти маєш змогу оцінити ситуацію: внизу машини не більші за сірникову коробку, а люди за комахи. Тут ти починаєш розуміти, що з цієї висоти вагончик починає рухатися знову ж таки вертикально вниз. А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А!!!! Оборот навколо своєї осі! А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А!!!! Потім вагончик приймає горизонтальну форму, ще невеличка горка і ти з повними штанами радості прибуваєш на фініш. Короче, враження незабутні. Прередати неможливо. Таке треба пережити хоча б раз в житті.

Як все це відбувається можна побачити на цьому записі:

Якщо будете в Нью Джерсі, не проходьте мимо. До речі, квитки в парк та на автобус можна купити в Нью Йорку в Port Authority. Звідтам відправляються й автобуси. Ціна - 50 з чимось баксів на цілий день (автобус + вхідний квиток в парк). Час подорожі автобусом до парку - 1 год.

Мост рекоменд!