Щоденник молодого Анархотуриста


вівторок, 4 листопада 2008 р.

Виставка котів у Львові

Днями, 1-2 листопада 2008 року, в приміщенні Львівської ветеринарної академії відбулася міжнародна виставка котів. Такі виставки у Ветеринарній академії відбуваються щорічно.
Мені довелось потрапити на цю виставку лише на другий її день. Незважаючи на те, що час, відведений до виставки, підходив до завершення, народу було дуже багато. Коти приїхали з різних куточків України, Росії та Польщі. Я нарахував десь приблизно 10 різних порід котячих. Були навіть маленькі котята.
Враження в цілому позитивні, але видається, що місця для проведення виставки було досить мало. Клітки стояли одна біля одної, біля них було дуже багато людей, так що не до кожної можна було пропхатися. Від цього натовпу коти поводилися агресивно та деколи виявляли своє невдоволення досить активно. Ще б пак! Вас би на два дні закрили в клітку та показували всім під ряд. Організаторам, мабуть, слід було б розглянути можливість проведення виставки в більш великій залі.
Але в цілому, враження позитивні.
Нижче декілька фоток котів з виставки.



Були на виставці навіть такі кішки.
А ще там був кіт (чи кішка) який тащився від чіпсів.

субота, 1 листопада 2008 р.

1984: big brother is watching you

by Mykola Senko
1984 is a fantastic novel by George Orwell (Eric A. Blair). It is the most impressive book I have ever read. It is about human, about system, about love and about desire to be free, to have a choice. G. Orwell tells us a story about a man who lives in imagined dictatorial society of future (it has to be said that the book was written in 1948). This society allows you to act, to think, to speak only proper things. The plot takes place in 1984 in London which is a part of a big totalitarian state Oceania. Oceania consists of North and South America, Great Britain, South Africa, Australia. Besides Oceania only two states exists in the world: Eurasia and Eastasia. There is a war between these states constantly because “war is peace”. All people of Oceania are under control. They are being watched by “big brother” through special screens which are situated in each room, each building. The main character of the novel opens another world for himself: he falls in love with a girl who tries to think independently. It has to be said that there is no place for love in such a society. Love is a irrational feeling and people who are in love sometimes do “strange things” . There is no place for “strange things” in the society. This novel shows us an underground struggle of two humans against the system. They lose. Of cause they lose. They have no chance to win. The system is very cruel to them. The same as with other dissidents. They are tortured to make them think properly, to love the system, to love big brother, to be obedient. And only then they are killed. They die as real citizens of their country with faith in it.
The main character, Winston Smith, is a simple man who works for the Ministry of Truth which rewrites history. He goes to work every day, he does not do anything prohibited, he just lives his ordinary life. Until he meets a girl Julia. Julia looks like any ordinary girl. But inside she is an intellectual rebel against the Party. She reads prohibited books, she owns prohibited things, she thinks prohibited thoughts.
The book is pretty hard to read. Orwell brings in a lot of new words for example Ingsoc (the ideology of the totalitarian government of Oceania), Minipax (Ministry of Piece), Minitrue (Ministry of Truth), Miniluv (Ministry of Love). This is a science fiction and Orwell was succeeded in predicting a few technical gadgets, for example screens which are situated in every house.
This books is worth reading. I think that everyone of us will find something interesting in it. This novel is sort of book which makes you think.


Doesn't it remind you anything?

понеділок, 20 жовтня 2008 р.

Деградація!

Ось провів критичний аналіз свого блогу. Що зясувалось:
По-перше, на початку ведення блогу писав набагато частіше.
По-друге, більш ранні дописи видаються якіснішими та цікавішими. Принаймні, їх можна назвати дописами, оскільки та крім фото або відео ще якийсь текст бував. Зараз впадло. Текст це ж думати треба!!! А думати не хочеться. Краще вставити код з YouTube дописати щось кумедне (типу, який прикольний фільмець) і тішитися, що виконав свій моральний обовязок на два тижні наперед.
От би взяти приклад з мого віртуального друга SHRAJKA. Що не допис, то якась думка. Більш менш глубока. Такі дописи цікаво читати (тому я і хожу на його блог). Цікаво, чи ходить хтось на мій щоб почитати? Чи лише випадково залітає?
Та ну його, дістало все.
Криза творчості.
Нескінчееееенннннааааааааа............
От, поїхати б в Парагвай. Там віз не треба Можна відірватися класно. Асунсьйон - одна з найдешевших столиць світу. Ото б фоток наробив!!!!!
А ще б в Штати...
От може б івражень би набрався, і понаписував щось.
Хоча хто його зна. Он, після двотижневої подорожі Голландією та Бельгією хватило на дві сторінки про Амстердам написати. І то нецікаво. Не те що NODDEAT. Читаєш як він пише про Копенгаген, і так як би там сам був.
Мда, криза.....
А чи її колись не було?

вівторок, 7 жовтня 2008 р.

Mankind Is No Island


Mankind Is No Island (Людина не острів) - короткометражний фільм (3 хв. 30 сек.) знятий на відеокамеру мобільного телефону режисером Jason van Genderen. Цей фільм отримав головну премію у розмірі 20 тис. доларів США на фестивалі Tropfest 2008 у Нью Йорку. Бюджет фільму складає 57 дол. США (мабуть, на пиво для акторів та режисера після тяжкого знімального дня), фільм знятий у Сіднею та Нью Йорку. А загалом, фільм дуже класний. Насолоджуйтесь!

неділя, 21 вересня 2008 р.

Не про український бюджет

Пісня не про українській бюджет. Верховній Раді України присвячується (посмертно)!
Piosenka nie o ukraińskim budżecie. Poświęca się ukraińskiemu parlamentowi (pośmiertnie)!

понеділок, 15 вересня 2008 р.

Жовква палить!!!

Такий от знак довелось побачити в самому центрі Жовкви. Не зрозуміло тільки чи то терІторія приватна, чи авто службові...

пʼятниця, 5 вересня 2008 р.

Бусько

Такого собі Буська вдалось зазняти в Калуші по дорозі з Івано-Франківська рік тому. Він гуляв собі в центрі міста по вулиці і ні на кого не звертав уваги. Пробував на дзьоб окурки, але, видно, не смакували йому бо зразу ж випльовував. Був трохи "не шляхетного" виду: брудний дуже, але, в цілому, настрій мав хороший. Люди були в захваті!