Гайтана

Гайтана народилася в Україні, але до п’яти років жила за кордоном, у Конго - вітчизні її батька. Дівчинка розмовляла тільки французською мовою та мовою ленгала. Батько Гайтани досі мешкає у Браззавилі (столиця Конго), займається транспортним бізнесом, але з дочкою бачиться рідко.... Гайтана – її справжнє ім’я, так назвав її батько (повністю воно звучить "Гайта-Лурдес", що в перекладі з ленгала означає "сильна та владна"). Після повернення до України її записали в документах як Гайтана (інфу взято звідси)

P.S. Дякую Анні Полишенковій за надання посилання на офіційний сайт Гайтани.

Шарманка

Так звучить справжня бельгійська шарманка. Відео знято 16 квітня 2008 року в м. Брюгге (Бельгія).

Soundgarden

Чергова порція рок позитиву родом із моєї молодості. Американська група Soundgarden заснована в 1984 році в м. Сієтл, США (до речі, з цього міста походить також групи Alice in Chains, Pearl Jam) Крісом Корнелом. Разом із названими вище рок-бендами, а також із Nirvana, Soundgarden вважаються засновниками гранджу, від якого так класно було тащитися на початку та в середині 90-х. Група, на жаль, не стала такою відомою, як Nirvana та інші, але маленьку долю свого успіху отримала і золотими буквами була записана в історію світового гранджу. В 1994 р. виходить їх найбільш популярний альбом "Superunknown", в який ввійшли такі хіти як "Black Hole Sun" та "Spoonman". В 1997 році група розпалась. Отже, "Black Hole Sun" та "Spoonman" від Soundgarden.

Без коментарів

Українська (і не тільки, швидше, словянська) традиція виражена математичною кривою. Оригінальний підхід.

Звільнююча на 2 тижні

Нарешті збулась мрія ідіота, з якою жив ще із студентських років. Можна сказати, став майже щасливим. Крім радості відчуваю легке тремтінням в душі перед Великим Невідомим. Причина цього проста і банальна: в одній кишені лежить паспорт Вірного Сина Неньки-України з Шенгенською візою на 15 днів, а в другій - квиток на літак до Амстердаму. Ще десь на курсі 2-3 придумав собі що хочу поїхати в Амстердам попити кави у спеціально відведених для цього магазинах. І заодно подивитися як ростуть тюльпани. Ніби в нас немає кави і тюльпанів. А може придумав це пізіше, а потім придумав, що придумав це студентом? Не памятаю. Але це, в принципі, не важливо. Відчуття таке, наче тебе випустили з тюрми на 15 днів відпустки за хорошу поведінку, після яких ти добровільно повинен повернутися назад. Або в армії дали позачергову відпустку за зразкову службу. Мабуть, приблизно так почували себе герої мультфільму "Мадагаскар", коли втекли із зоопарку. Ги. Цікаве відчуття. Із того всього зробив 2 висновки.

Висновок 1. Фігового кольору у нас паспорт. Якось він примушує себе почуватися в посольстві чи консульстві будь-якої європейської країни так, ніби ти злодій чи жебрак і просиш в них Високого Дозволу побути на території їхньої Держави і вкусити кусочок їхнього Смачного Пирога. При цьому, відразу на тебе дивляться як на потенційного емігранта, злочинця та трутня, який тільки про те й мріє, щоб не повернутися із їхнього Щасливого Краю і всіма можливими шляхами захишитися там назавжди. Принизливе відчуття. При тому всьому, що самий бідний жебрак-поляк, яких в Польші теж хватає, і не менше як у нас, може взяти свій "довуд особісти", сісти в автобус чи на потяг і їхати до самого Ліссабону без жодних віз, дозволів, страхівок і т.д. І щось ніхто не боїться, що скоро, наприклад, вся Ірландія буде польською говорити.

Висновок 2. Є на Планеті Земля люди, яким ведеться ще гірше. Наприклад, брати-білоруси. Мало того, що вони платять за візу 60 євро (для українців - 35 євро), так строк видачі візи у них ще довший, бо для них посольство проводить якісь "консультації". З чим це повязано важко сказати, мабуть перевіряють прохачів віз на причетність до роботи в білоруських спецслужбах.

У всій тій ситуації дивує позиція української влади, яка вже протягом 2 років запрошує усіх громадян Євросоюзу до нас без жодних віз в той час, коли для нас Європа закривається все більше і більше (наприклад, у звязку з недавнім приєднанням до Шенгенської зони братів по колишньому соц. таборі). Тут, чомусь, не спрацьовує один з основних принципів міжнародного права, а саме принцип взаємності.

Але, як то кажуть, не все так погано. Ось, уже для нас відкрили Парагвай (про Парагвай див. нижче). Як обіцяв нам наш Міністр закордонних справ, Україна намагається (!!!) почати переговори про безвізовий режим для громадян України для вїзду в країни Євросоюзу. І, як він надіється, такі переговори закінчаться у 2012 (знов !!!) році. До Євро 2012. Я розумію "...намагається ввести..." або "...почала переговори про введення..." А от як це "...намагається почати переговори..."? Таке враження, що ми просимо на колінах навіть про те, щоб з нами поговорили. А може дарма ми ядерну зброю віддали?

Right Said Fred через 15 років

"I'm too sexy" - це пісня виконана Британським тріо "Right Said Fred". Оригінальна версія з 1992 року на протязі декількох тижнів займала топи всіх хітпарадів. Мені в свій час ця пісня дуже подобалась. Через 15 років (в 2007 році) вийшов ремікс оригіналної версії, який, як на мене, незважаючи на вже не нову тему, звучить краще. Це ж можна сказати й про кліп. Зрозуміло, техніка не стоїть на місці та й соліст здобув більше досвіду... А яка версія більше подобається Вам???

Оригінальна версія 1992 року

Ремікс 2007 року

Вроцлав

Вроцлав - дуже гарне місто на південному заході Польщі з населенням 640 тис. До закінчення ІІ світової війни місто належало Німеччині. Після війни, внаслідок Ялтинської зустрічі, відійшло до Польщі. Все німецьке населення було виселено на захід, а місто заселено поляками зі Львова та інших міст східної Галичини, а також частиною українців із східної Польщі.

Твори мистецтва у Вроцлаві знаходяться просто на вулиці. В цій композиції складається враження, що люди заходять під землю, а з другої сторони вулиці виходять на поверхню.

Гномик - символ Вроцлава.
Вибачення - шлях до поєднання.

В 1946 році професорсько-педагогічний склад Львівського університету майже в повному складі перебрався до Вроцлавського університету.

Памятник польському поетові, письменникові Олександру Фредрі, який до 1956 р. стояв у Львові, на пр. Шевченка (на місці, де зараз стоїть памятник Михайлу Грушевському), а потім був перевезений до Вроцлава.
Більше фоток з Вроцлава можна знайти тут

Wrocław