Новина - 2!!!

Ха. Новина - 1 була про те, що Парагвай ввів безвізовий режим з Україною. Тепер більше: за повідомленням МЗС Україна відтепер українці зможу їхати без віз в країни так званої Центральноамериканської четвірки. Це Гватемала, Сальвадор, Гондурас і Нікарагуа. Класно. Тепер обовязково відвідаю ці країни!

Звільнююча на 2 тижні

Нарешті збулась мрія ідіота, з якою жив ще із студентських років. Можна сказати, став майже щасливим. Крім радості відчуваю легке тремтінням в душі перед Великим Невідомим. Причина цього проста і банальна: в одній кишені лежить паспорт Вірного Сина Неньки-України з Шенгенською візою на 15 днів, а в другій - квиток на літак до Амстердаму. Ще десь на курсі 2-3 придумав собі що хочу поїхати в Амстердам попити кави у спеціально відведених для цього магазинах. І заодно подивитися як ростуть тюльпани. Ніби в нас немає кави і тюльпанів. А може придумав це пізіше, а потім придумав, що придумав це студентом? Не памятаю. Але це, в принципі, не важливо. Відчуття таке, наче тебе випустили з тюрми на 15 днів відпустки за хорошу поведінку, після яких ти добровільно повинен повернутися назад. Або в армії дали позачергову відпустку за зразкову службу. Мабуть, приблизно так почували себе герої мультфільму "Мадагаскар", коли втекли із зоопарку. Ги. Цікаве відчуття. Із того всього зробив 2 висновки.

Висновок 1. Фігового кольору у нас паспорт. Якось він примушує себе почуватися в посольстві чи консульстві будь-якої європейської країни так, ніби ти злодій чи жебрак і просиш в них Високого Дозволу побути на території їхньої Держави і вкусити кусочок їхнього Смачного Пирога. При цьому, відразу на тебе дивляться як на потенційного емігранта, злочинця та трутня, який тільки про те й мріє, щоб не повернутися із їхнього Щасливого Краю і всіма можливими шляхами захишитися там назавжди. Принизливе відчуття. При тому всьому, що самий бідний жебрак-поляк, яких в Польші теж хватає, і не менше як у нас, може взяти свій "довуд особісти", сісти в автобус чи на потяг і їхати до самого Ліссабону без жодних віз, дозволів, страхівок і т.д. І щось ніхто не боїться, що скоро, наприклад, вся Ірландія буде польською говорити.

Висновок 2. Є на Планеті Земля люди, яким ведеться ще гірше. Наприклад, брати-білоруси. Мало того, що вони платять за візу 60 євро (для українців - 35 євро), так строк видачі візи у них ще довший, бо для них посольство проводить якісь "консультації". З чим це повязано важко сказати, мабуть перевіряють прохачів віз на причетність до роботи в білоруських спецслужбах.

У всій тій ситуації дивує позиція української влади, яка вже протягом 2 років запрошує усіх громадян Євросоюзу до нас без жодних віз в той час, коли для нас Європа закривається все більше і більше (наприклад, у звязку з недавнім приєднанням до Шенгенської зони братів по колишньому соц. таборі). Тут, чомусь, не спрацьовує один з основних принципів міжнародного права, а саме принцип взаємності.

Але, як то кажуть, не все так погано. Ось, уже для нас відкрили Парагвай (про Парагвай див. нижче). Як обіцяв нам наш Міністр закордонних справ, Україна намагається (!!!) почати переговори про безвізовий режим для громадян України для вїзду в країни Євросоюзу. І, як він надіється, такі переговори закінчаться у 2012 (знов !!!) році. До Євро 2012. Я розумію "...намагається ввести..." або "...почала переговори про введення..." А от як це "...намагається почати переговори..."? Таке враження, що ми просимо на колінах навіть про те, щоб з нами поговорили. А може дарма ми ядерну зброю віддали?

Новина!

Ура! Ура! Ура! Новина, що не може не тішити. 5 березня 2008 року Постановою Кабінету Міністрів України № 145 затверджено угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Парагвай (!!!) про скасування візового режиму. Славну Постанову можна знайти тут, а текст Угоди тут. Ну що ж. Парагвай - вже не Африка і навіть не СНД, але ще й не Європа. Далеко не Європа. Цікаво, скільки Вірних Синів Неньки-України відвідує Республіку Парагвай щорічно. Хоть десяток набереться? Та й знаходиться той Парагвай в чорта на кулічках. Вартість квитка (думаю, не менше 2000 американських гривень) компенсує всю радість відсутності клопотів з отримання візи. Так що у відпустку туди навряд чи поїде середньостатистичний Іваненко. Що ж. Хочеться вірити, що позитивний приклад Уряду Республіки Парагвай наслідуватимуть ближчі сусіди України. Хоча, віра як і надія, вмирає останньою.