I love this crazy city!!!

Manhattan in my room

Тепер в мене в спальні буде вид на вечірній Махетен та Бруклінський міст. Таке враження, що квартира знаходиться десь на Манхетенському мості або біля нього і велике вікно на всю стіну спальні.

КРАСОТА!!!!

My place in NY

Будинок, в якому я прожив чудових 9 місяців в Нью Йорку, виглядає саме так:

Переглянути більшу мапу
Фото взято з бездонних ресурсів Гуглу під час подорожі Гугломапами.

Амерікан Джастіс

Так от, 18 березня цього року тусував я собі на своєму велисипеді і нікого не чіпав. А так як на дорозі, по якій я тусував виявився такий собі трафік джем, то я почав тусувати по тротуару, що для Нью Йорка не є чимось дивним, хоча тусувати по тротуару на велосипеді й заборонено. І тут як в цьому анекдоті: "з-за кущів вискочив ГАІшник", ну, або його відповідник в Америці.

Тут слід зазначити, що в Нью Йорку хоч і є правила дорожнього руху, відношення до них приблизно таке ж як і в Україні. Народ не цурається переходитит вулицю на червоне світло або взагалі у не встановленому місці або їздити по тротуарам. Часто густо це відбувається на очах в поліцейських, які на це не дуже дивуються і, як правило, не реагують. Короче, Америка не Європа. Ну що Вам про це говорити, всі ми українці.

Що ж стосується велосипедів, то, знову ж таки, Америка не Європа і з велосипедними доріжками тут напряг, причому серйозний. Якщо велосипедні доріжки ще де-не-де є в Манхетені, то в Брукліні їх ну дуже мало. А так як трафік в столиці світу сейозний, і часто бувають трафік-джеми то й приходиться бідним велосипедистам часто густо тусувати по тротуарі. Причому, тусують про тротуару всі, навіть ці ж судді чи поліцейські, якщо вони їздять, звичайно, на вєліках.

Так от, повернемось до сюжетної лінії. Вискакує, значить, з-за кущів ГАІшник і владним помахом вказівного пальця кличе мене до себе. Я підїзджаю. Він просить мені надати йому своє АйДі. Я хочу сказати, що не маю при собі АйДі, так як залишив його вдома і, взагалі. я не зобовязаний носити із собою АйДі, але вчасно згадую, що на одному із занять в Школі нам розповідали про справу, в якій Верховний Суд США постановив, що поліцейські МАЮТЬ ПРАВО арештовувати людину за порушення правил дорожнього руху. А так як судовий прецедент тут - закон, я вирішую не вийобуватись та даю своє АйДі.

Поліцейський крутить моє АйДі між пальцями і питається, чи я знаю, що для їзди на вєліку є дорога. "Мабуть, у нього місячні", - думаю я, - "або жінка зранку не дала". Однак, кажу, що на дорозі трафік джем і що я взагалі темпорарі візітор і не знав цього. Він каже щось типу "Бла-Бла-Бла" питає чи не маю я неоплачених штрафів, я кажу що ні і тусує до свого радіовозу.

Я чекаю...

Чекаю....

Чекаю......

В машині їх двоє. Двоє поліцейських. Вони між собою про щось розмовляють. Один з них періодично поглядує на мене. Мабуть, обговорюють мене. Я намагаюсь видаватись спокійним. Взагалі то, я й так спокійний, бо мені похуй. Знаю: за таке не розстріляють.

Через хвилин 10 один з них, той самий, що мене зупинив, підходить і каже приблизно таке: "Сорі ебаут зет, але тут тобі САМОНЗ (SUMONS), ти повинен підійти 19 травня за цією адресою до судді і суддя визначить тобі стягнення". Я не даю дупля. І питаю: "Це тікет? (штраф)". Він каже: "це таке як тікет, але ти повинен підійти до судді".

Я дальше не даю дупля, але кажу ОК і їду додому. Вирішую з цим розібратися. Виявляється, за виявлені адміністративні порушення поліцейський може реагувати різним чином: по-перше. за певні види порушень може арештувати. Це не наш варіант, мене це не цікавить. По-друге, може виписати тікет. Тобто, по суті, штраф. Квитанції, яку необхідно оплатити у вказаний термін. І, по-третє, може дати SUMONS. По суті, це виклик в суд. Я повинен зявитися у встановлений термні перед очі ЙОГО ЧЕСТІ, який і визначить вид та розмір стягнення.  Теоретично, суддя може обмежетися попередженням, дати штраф чи призначити! виправні роботи.

Прихожу, я значить, сьогодні в суд, а тут як в ареопорту: секюріті чекпоінт, а значить треба знімати ремінь, витягувати все з кишень тощо. До речі, таке у всіх органах державної влади як Федеральної. так і Штатів. Проходжу всю процедуру і питаю, куди мені йти - в мене самонз. Поліцейський каже, на 2 поверх. Прихожу: зал, черга чоловік 30 і 7-8 віконичок. Це реєстрація. Постоявши в черзі необхідно підійти до віконечка, де дадуть номерок із номером зали судових. Підхожу, я, значить, до віконечка, а дядько у віконичку каже: "Your case has been dismissed. Go home and sleep well". Тобто, справу закрили. Очевидно, за малозначимістю.

От така вона, амерікан джастіс.

Autoshow in New York City (April, 2010). Part 2.

From the Top of the Rock

Green Madness

Сьогодні Нью Йорк охопило Green Madness!!! В моді зелений колір. Зелений всюоди: на вулицях, в офісах, навіть в небі. Кожен поважааючий себе Нью Йоркець носив сьогодні щось зелене: хто футболку, хто шапку, хто штани.

Ні, це не весну зустрічають таким чином. Сьогодні - День Світого Патрика: ірландське свято, яке вже довгий час святкується також і в США. В честь свята в Нью Йорку пройшов щорічний 249!!! парад в честь Дня Святого Патрика. Сьогодні кожен в душі трошки ірландець. В Манхетені паби всі забиті ще з 12 год дня. Сьогодні ввечері буде дуже багато пяних на вулицях.
А по телевізору сказали, що на парад в честь Дня Святого Патрика щороку в Нью Йорку збирається 2 млн. глядачів, в цей час як в Дубліні (столиці Ірландії) - 1 млн. глядачів.
Виглядало зелене місто сьогодні ось так:
А також ось так:


Більше фото з Дня Святого Парика тут:

Знайди три різниці

Що спільного між Нью Йорком і Голландією? Ну, хоча б те, що Нью Йорк заснували голландці і він називався Нью Амстердам поки його не завоювали англічани. Саме тому тут багато вулиць називається в честь видатних голландців, а також в честь голландських міст.

А ще між Нью Йорком та Голландією спільне ось що
Нью Йорк:
Гаага:
Нью Йорк:
Гаага:
Нью Йорк:
Гаага:
Нью Йорк:
Гаага:
Нью Йорк:
Гаага:
Нью Йорк
Гаага

Big Apple & Sin City From Above

США - найкраща країна в світі, а Нью Йорк - найкраще місто в світі. Щоб в цьому переконатися, достатньо подивитися ці фото. Аж не віриться, що можна бути частиною цього всього, ходити по цим вулицям, жити тим життям.

Smells like Spring in Brooklyn

MTA Rules

Одна передача по телебаченню заставила задуматися. Передача була про правила в Нью Йоркському метро та про те, як їх люди порушують.

Один чоловік з соловїним прізвищем Atamaniuk їхав ввечері в метро. В вагон зайшов бомж, який сів на єдине вільне місце: біля цього чоловіка. Чоловік посидів декілька секунд, встав і так як в вагоні вільних місць більше не було перейшов в сусідній вагон (в Нью Йоркському метро двері між вагонами відкриті, на відміну від українських метр). Так чталось, що в сусідньому вагоні їхав поліцейський. Результат - штраф в 100 баксів (не можна переходити між вагонами незалежно від того чи поїзд стоїть чи рухається).
Історія 2. Дівчинка поспішала по справам, просвайпила свою безлімітну карточку (особливість карточки безлімітної в тому, що її можна просвайпити лише один раз в 10 хвилин. Це що більше ніж одна особа не користувалась однією карточкою) і спробувала пройти. По якимось причинам турнікет не відкрився. Вона просвайпили ще раз, турнікет їй сказав: Just Used. Біля кожного турнікету є емердженсі вихід, яким можна вийти з метро, але не можна зайти в метро. Коли виходиш через цей вихід, включається сигналізація. Цим виходом дозволяється користуватися лише в екстримальних ситуаціях. Так от, дівчина трохи постояла, хтось виходив, відкри емердженсі вихід, вона зайшла в метро. Штраф - 100 баксів.
Історія 3. Жіночка середніх літ їхала в напівпустому вагоні і тримала свою сумку на сусідньому кріслі. В вагон зайшов поліцейський. Штраф-100 баксів. Правило: один чоловік - одне місце. І не їбе!
От так дивився і думав. За пару місяців що я тут я раз 20 користувався емердженсі виходом (виходив через нього), кожен день їзджу з рюкзаком на сусідньому кріслі і ще ні разу не переходив через вагони. Блін, так і нарватися можна. 100 баксів кишеню не обтяжують. Треба міняти підхід до життя. А правила варто почитати.

...Карпати знову програли футбол... (с) Гади Братюкіни

Сьогодні вперше був на справжньому самому справжнісінькому ЕнБіЕйівському (NBA) (хто не знаю це матюкливе слово, то воно означає "баскетбол") матчі Нью Йоркських Knicks та Даллаських Mavericks. Матч відбувся в Madison Square Garden. До речі, сьогодні вперше був також і в Madison Square Garden. Враження одним словом. По американськи: ВАУ!

Я, як справжній Нью Йоркер, вболівав за Knicks, хоча вони або саме тому вони безбодно продули 78-128. Різниця в 50 очок не може не вражати. Ну й грали вони теж паскудно. Таке враження, що це не команда NBA, а якась шкільна команда. Тому й мають на що заслужили. Кому цікаво як відбувалась гра дивитися тут.

Відео не моє, а з офіційного сайту Mavericks. Я ж зробив декілька гарних фоток
А також відео як перед грою співають національний гімн

Cocksucker Blues

А Ви ніколи не задумувалися, що робили Ваші батьки коли Вас ще не було на світі? Про що думали, чим займались, ким працювали, про що мріяли, де подорожували тощо. Я теж ніколи про це не думав. Однак, якби я був сином Міка Джагера, то знав би про це. І зараз розкажу чому.
В неділю ходив в Brooklyn Museum of Art на перегляд фільму під назвою Cocksucker Blues. Назву перекладати не буду, бо українською вона звучить ще похабніше, ніж англійською. Фільм Cocksucker Blues ніколи не виходив на широкі екрани, транслювався і транслюється під час музейних показів та приватних переглядів не частіше ніж 4 рази в рік (мені максимально повезло, що я попав на цей перегляд), хоча знятий в 1972 році і названий так в честь однойменної пісні групи всіх часів та народів The Rolling Stones. Звучить ця пісня приблизно так.
Історія цього фільму така. В 1972 році Rolling Stones вирішили зняти фільм про своє турне містами США. Тоді це було модно і багато хто з музикантів це робив. Для цього діла вони запросили відомого на той час фотографа Robert Frank-а. Той дядько був настільки відомий і настільки мав в носі всіх цих селебрітіз, що погодився зняти фільм лише при одній умові: Роллін Стоунз та вся команда дозволяють йому знімати абсолютно все, що Робер Франк вважає за потрібне. Якщо хоч хтось скаже, що це чи інше знімати не можна, Роберт Франк тут же розриває заключену з Роллін Стоунс угоду і їде додому.
Rolling Stones погодились на такі умови (в цей час диявол, мабуть, потирав руки і танцював з радості).
Короче, Р. Франк знімав все, що Стоунси та їх команда робили під час турне: трахали баб, нюхали кокаїн, грали на концертах, готувались до них. Крім того, Франк встиг зняти фанатів, які намагались дістати квитки на концерти Стоунсів, скільки вони переплачували за них. Хтось з фанатів сказав, що знає баригу, який продав білет за 1300 дол США. І це в 1972 році!!! Крім того, трохи зняті й самі концерти. Є там епізод, як в обдолбаного Міка Джагера журналісти намагаються брати інтервю. Відповідь на питання яка Ваша улюблена пісня займає близько 5-ти хвилин. Причому самої відповіді я так і не почув. Короче, тотальний Sex, Drugs & Rock'n'Roll.
Після монтажу фільму Мік Джагер сказав Франку: Ти знаєш, фільм вийшов класний, але якщо ми його покажемо, нас більше не пустять в США з концертами. Роллінг СТоунз заборонили показувати цей фільм. На цьому б все закінчилось, однак Роберт Франк після серії судових процесів добився рішення, відповідно до якого він може показувати цей фільм під час музейних та приватних переглядів не частіше 4 разів на рік в його, Р. Франка, присутності. Саме на одному з таких переглядів я й був. Крім того, Роллін Стоунз зобовязали Франка на початку фільму зробити напис, в якому говориться, що всі сцени з вживанням наркотиків є не справжніми, а знятими з метою популяризації групи (гиги, всі в це так і вірять).
Слід сказати, що це була не перша спроба Ролін Стоунз зняти фільм про своє турне. Попередня спроба була зроблена в 1969 році. Тоді Стоунси в якості охоронців найняли байкерів Лос Анжелеського клубу Hell's Angels. Під час одного з концертів один з Ангелів наніс 5 ударів ножем одному з глядачів, який витягнув пістолет. Стоунси хотіли припинити концерт, але інший "охоронець" витягнув свій пістолет і направив його на Keith Richards-a з словами: Just keep on fucking playing man! (гиги, байкери не завжди були законослухняними юристами, дантистами і броукерами з 5 значною річною зарплатою). Стуонси продовжили концерт.
От це часи були... Не те що зараз.

New York Subway

На моєму компютері вже давно окремою папкою висять фотографії зроблені в Нью Йоркському метро. Чому окремою? Тому що ця тема настільки велика, що заслуговує, щонайменше, на окрему папку в фотографіях та на окремий пост в моєму блозі. Про метро в НЙ я думав написати вже давно, але відчуваючи монументальність та обємність топіку все більше і більше відкладував його на потім, бо, по суті, не знав з чого починати. І лише пост на дружньому сервісі Лив Джорнал підштовхнув до написання цього посту.

Розумна тьотка Вікіпедія каже, що НЙ сабвей має 468 станцій, 369 км маршрутів. Довшим від нього є хіба шо Лондонське метро, яке має 400 км маршруту, але при цьому менше станцій - 270. Для порівняння московське метро має 299 км. і 180 станцій, токійське метро має 282 станції, ну і київське метро має 46 станцій і 60 км. маршруту. Тобто, масштаби видно відразу: НЙ сабвей поряд з Лондонським один з найбільших сабвеїв в світі. Крім того, Нью Йоркське метро - одне з найстарших метро в світі після лондонського. Так, роком заснування лондонського метро вважається 1854 рік, НЙ сабвей заснований в 1869 році. Тобто, різниця в часі незначна.
Коли будували метро, то з метою економії часу та грошей дизайн станцій вибирали самий простий. Лише одну станції City Hall зробили, як у нас кажуть, зразковою. Це була центральна станція метро Нью Йорка і виглядала вона так
На жаль, кажу "виглядала" тому що сьогодні ця станція з невідомих мені причин непрацює. До речі, в Нью Йорку, як і в Лондоні, існують станції-привиди: тобто станції які з тих чи інших причин є закритими і там панують темнота та щурі... Ось такою ж станцією-привидом стала найгарніша колись станція метро City Hall.
Особливість НЙ метро є те, що воно працює круглодобово. Я декілька разів переконався наскільки це вигідно. Якщо Ви засиділись на Манхетені в барі, в Метрполітан опера, в якомусь театрі на Бродвеї, в гостях чи просто гуляли, переживати не варто: Ви в будь-який час можете добратися додому на метро. Таксі брати не потрібно.
До речі, про безпеку. Колись, в далеких 1980-х та на початку 1990-х метро виглядало приблизно так:


Самі розумієте, що їздити в такому метро небезпечно не лише що вночі, але й вдень. В принципі, приблизно так виглядало не тільки метро, але й добра половина Нью ЙОрка. Старожили кажуть, що в ці часи місцем, де можна було без проблем купити наркоту та зняти проститутку був Таймс Сквеа (де зараз всі Нью йоркці святкують новий рік і де туристів так само багато як вночі так і вдень) та парк Вашінгтона (недалеко від Таймс Сквеа). В Гарлемі, Бронксі та Брукліні були райони, де поліція вночі на виклики не виїзджала. Лише вдень і лише групою озброєною до зубів. Десь в 1990-х мером став Джуліані. Одним з пунктом передвиборчої програми було, зокрема, наведення порядку в місті. І він, навідміну від українських політиків, успіху добився. Він повиганяв усіх поліцейських на вулиці. В кожному вагоні, в кожному поїзді сидів поліцейський з собакою. В цей же час, збільшив штати в поліції і підняв їм зарплату. Методи поліції стали жорсткими, і, хоч це й викликало певну критику в суспільстві, дали свої результати. Якщо Ви переглянете рейтинг 15 найбільш небезпечних міст США журналу Форбс, то Нью Йорка там немає (на 1-му місті Детройт, а на 3-ому Маямі). А один мєсний мені сказав, що Нью Йорк взагалі став найбільш безпечним містом США. Можливо це правда. За пів року проживання тут я ходив усюди як вночі, так і вдень і жодного страху про свою безппеку не відчував. Сьогодні в Гарлемі проводять одні з найбільш популярних екскурсій, серед яких Gospel Harlem (можна послухати як в протестанських церквах співають псалми. Я на такій був. Дуже класно). Вулиці тут освітлюють всі і, як хтось писав, якщо не брязкати брюліками й не посилати всіх підряд то можна почувати себе цілком безпечно. Так, в принципі, як і в будь-якому місті в Україні.
Сьогодні для метро дійсні карточки, які можна придбати в автоматах, що знаходяться на будь-якій станції, а також в касирів. Карточки паперові з магнітною стрічкою. Автомати з продажу карточок виглядають ось так
Автомати приймають як готівку, так і банківські карточки. Ціна - 2,25 долара за одну поїздку. Однак, є можливість придбати проїздні на 1 день, на тиждень, на 2 тижні та на місяць. Особисто я купую проїзний на місяць за 89 баксів та не парю собі мозги. Оплачується за проїзд лише при вході в метро. Карточки дійсні для проїзду як на метро, так і на автобусі. Крім того, якщо Ваш маршрут складається з пересадок метро-автобус, автобус-метро або автобус-автобус гроші з Вас стягуються лише один раз: при посадці в перший транспорт. В подальшому Ви лише проводите карточкою і воно пише, що сума стягнутих грошей - 0 дол.
Жетони - АНАХРОНІЗМ. До речі, в США вже в жодному місті немає жетонів на громадський транспорт. Хоча колись були і виглядали вони ось так:
І ще тоді були автомати з їх продажу
Щоб пройти в метро карточкою необхідно свайпати (проводити) в такому турнікеті
Колись турнікети виглядали ось так:
Ліній в метро - 27 штук. Вони позначаються буквами та цифрами. Крім того, група ліній, які ядуть подібним маршрутом, позначається відповідним кольором. В звязку з цим, карта метро є різнокольоровою і виглядає ось так:
На станціях може сходитися досить багато ліній. Є вузлові станції, на яких сходяться 7-8 ліній. Як на мене, то найбільшими станціями є Таймс Сквеа (центр Мангетену) та Атлантік Евеню (в Брукліні). В звязку з цим, станції багаторівневі і досить великі. Якщо б не вказівники, то на них дуже легко заблудитися. Деякі станції сполучаються між собою підземним переходами. Наприклад, на Атлантик Евеню станція метро поєднюється з станцією залізниці LIRR (Long Island Rail Road), а Таймс Сквеа має підземний перехід до автобусного терміналу Port Authority. Взагалі, в НЙ в метро треба бути уважним, особливо якщо Ви не знаєте мережі. Бо дуже легко сісти не на цей поїзд, що треба, або не в ту сторону, що треба. Всюди висять таблички і треба по них уважно орієнтуватися. Крім того, існують експрес поїзда, які зупиняються не на всіх станціях та Local поїзда, які зупиняються на всіх станціях. При цьому, один і той же поїзд одну частину маршруту може їхати як лоукал, а в іншу як експрес.
Слід зазначити, що метро є всюди в Нью Йорку. Тобто, практично всюди можна добратися на метро. Я за пів року можливо 2-3 рази користувався автобусом. Все інше - на метро. Це,звичайно, велике досягнення. І багато американців себе не уявляють без метро. Більшість їздить на роботу на метро: по-перше, швидше, по-друге, дешевше, по-третє, парковку не треба шукати, що в НЙ є великою, повторюю, великою проблемою. На автомобілі в НЙ далеко не заїдеш. Досить часто коли їдеш 2 чи 3 маршрутом на Манхетан на станції Волл Стріт можна побачити як сідають дядьки в костюмах від Армані від яких пахне дорогими парфумами. Ні в кого це здивування не викликає. Взагалі, в НЙ все простіше: ніхто нічому і нікому не дивується. В метро можна побачити чи почути проповідників. які пророкують кінець світу завтра, музикантів, які грають на баяні, чи гітарі ВІЛ позитивних, які збирають гроші на якийсь там фонд, алкашів, бомжів, наркоманів, просто жебраків, продавців якихось пиріжків (я б не радив їх купувати) ну, короче, весело. Оскільки в метро тепло, то перед турникетами досить часто вночі можна побачити бомжів, які сплять на підлозі. Тому, коли виходите з метро, бажано через них не перечипитися. Поліція їх не рухає.
Вагони метро хороші і якісні. Виглядають вони сьогодні так
всередині
назовні
Усі вагони без вийнятку влітку кондиціонуюються, а взимку обігріваються. Тому у вагонах прохолодно влітку і тепло зимою. Однак, влітку внаслідок кондиціонування вагонів, які викидають тепле повітря назовні, на підземних станціях дуже душно. Просто п-ць як душно!
Колись вагони метрополітену виглядали ось так
Метро в НЙ їздить усіма можливими способами: наземно (по насипу та по естакадам), підземно (хоча не дуже глибоко, ескалаторів практино немає), підводно (по тунелям під затокою), надводно (через міст).
Як я вже казав, станції не вирізняються особливою архітектурною вишуканістю, але в них є свій шарм
На станціях можна побачити музикантів, як досить непогано грають та співають
А ще в метро можна побачити щурів. Їх багато і особливо сміливими вони стають вночі. Людей вони не бояться але й близько до них не підходять. Фото щурів, нажаль, немає.
Більше фото з New York Subway тут