Кемпус Колімбійського Університету - одного з найкращих учбових закладів світу - дивитися тут
Щоденник молодого Анархотуриста
понеділок, 16 листопада 2009 р.
пʼятниця, 13 листопада 2009 р.
Miranda Warning
Guess what: вони дійсно зачитують ці права в реальному житті. Ні, ні, мене не арештовували, як дехто міг би понадіятися. Просто робота в мене така.
Ця процедура (по зачитуванню прав) називається тут Miranda Warning, що людською мовою можна було б перекласти як "попередження Міранди", а самі права, які зачитуюються, називаються Miranda Rights. Чи хтось задумувався колись звідки взялась ця процедура і чому вона так називається?
Отже, історія була така...
В 1941 році в м. Меса, штат Арізона в сімї "справжнього" американця народився такий собі Ернесто Артуро Міранда (Ernesto Arturo Miranda). Його нікчемне життя так би й залишелось ніким не поміченим, якби не сама його нікчемність (sounds weird, doesn't it?). Так от, в березні 1963 року той самий Ернесто Міранда був арештований поліцією Арізони за вчинення розбійного нападу. Після арешту Ернесто зізнався
у вчиненні злочину, щиро покаявся і під впливом хвилі почуттів зізнався ще у згвалтуванні 18 річної дівчини двома днями раніше, про яке поліція "і гадки не мала" (подобаються мені американські поліцейськи часів 60-х років. Подібні до нашої сьогоднішньої міліції. Затримують людину по підозрінню в одному злочині, а вона ще в десяти зізнається. МОЛОДЦІ!!!). Прокурор предявив обвинувачення Міранді у вчиненні обох злочинів і як доказ представив зізнання особи у вчиненні злочину та впізнання потерпілої від згвалтування в судовому засіданні. Міранда отримав 20 і 30 років за розбій та згвалтування з викраденням.
На тому можна було б поставити велику та жирну крапку, якби не адвокат Міранди, який, до речі, працював за призначенням. Він оскаржив рішення суду на тій підставі, що зізнання не можна було використовувати як доказ, а відповідно і впізнання бо воно є насліком незаконного зізнання, оскільки Міранді не були розясненні його конституційні права, зокрема, право не давати покази.
Верховний Суд Арізони мав в носі доводи адвоката і відмовив в задоволенні клопотання на тій підставі, що Міранда не уповноважував адвоката на оскарження вироку (очевидно, Міранда мав так само в носі доводи адвоката). Однак, адвокат попався впертим (дивно, йому ж за це не платили) і оскаржив рішення суду в сам Верховний Суд США. Розгянувши справу, Верховний Суду США в особі доповідача-судді Еарл Ворена сказав приблизно таке: Жодне зізнання не може вважатися зробленим на підставі закону і не може бути використано в суді як доказ, якщо воно зроблено з порушенням пятої та шостої поправки до Конституції США. Зі змісту цих поправок слідує, що особа, яка є затриманою, повинна бути поінформованою про те, що що вона має право не давати покази і все що вона скаже може бути використано проти неї. Крім того, особа яка є затриманою має право на адвоката, а якщо вона не може найняти адвоката, він буде призначений їй. Якщо затримана особа заявляє, що вона відмовляється від дачі показів, допит повинен припинитися. Якщо затримана особа заявляє, що вона хоче давати покази з участю адвоката, допит повинен припинитися до явки адвоката.
Тобто , по суті, Верховний Суд США повністю оправдав Міранду. А так як США - зона дії прецедентного права, йце рішення одразу ж після набрання чинності стало законом. З цього часу усі поліцейські, ФБР, інші енфорсменти, які мають право здійснювати затримання по підозрінню у вчиненні злочинів, зобовязані розяснювати затриманому права. Якщо з тих чи інших причин цього не було зроблено, будь-які зізнання затриманого є незаконними і не можуть бути використані в суді як докази.
Міранда був звільнений з місць позбавлення волі в 1972 році і повернувся в своє родинне містечко. Він заробляв на життя тим, що дава туристам та поліцейським автографи на карточках з "правами Міранди" (такими як на верхній фотографії).
Любителів справедливості, яких може обурити факт як це Суд міг просто так випустити на волю винну людину та ще й гвалтівника можу заспокоїти. Як я вже казав, життя Міранди було нікчемним і закінчилось воно теж не менш нікчемно. 31 січня 1976 року його зарізали під час якоїсь бійки в місцевому барі.
От така от історія, малята...
Ця процедура (по зачитуванню прав) називається тут Miranda Warning, що людською мовою можна було б перекласти як "попередження Міранди", а самі права, які зачитуюються, називаються Miranda Rights. Чи хтось задумувався колись звідки взялась ця процедура і чому вона так називається?
Отже, історія була така...
В 1941 році в м. Меса, штат Арізона в сімї "справжнього" американця народився такий собі Ернесто Артуро Міранда (Ernesto Arturo Miranda). Його нікчемне життя так би й залишелось ніким не поміченим, якби не сама його нікчемність (sounds weird, doesn't it?). Так от, в березні 1963 року той самий Ернесто Міранда був арештований поліцією Арізони за вчинення розбійного нападу. Після арешту Ернесто зізнався
На тому можна було б поставити велику та жирну крапку, якби не адвокат Міранди, який, до речі, працював за призначенням. Він оскаржив рішення суду на тій підставі, що зізнання не можна було використовувати як доказ, а відповідно і впізнання бо воно є насліком незаконного зізнання, оскільки Міранді не були розясненні його конституційні права, зокрема, право не давати покази.
Верховний Суд Арізони мав в носі доводи адвоката і відмовив в задоволенні клопотання на тій підставі, що Міранда не уповноважував адвоката на оскарження вироку (очевидно, Міранда мав так само в носі доводи адвоката). Однак, адвокат попався впертим (дивно, йому ж за це не платили) і оскаржив рішення суду в сам Верховний Суд США. Розгянувши справу, Верховний Суду США в особі доповідача-судді Еарл Ворена сказав приблизно таке: Жодне зізнання не може вважатися зробленим на підставі закону і не може бути використано в суді як доказ, якщо воно зроблено з порушенням пятої та шостої поправки до Конституції США. Зі змісту цих поправок слідує, що особа, яка є затриманою, повинна бути поінформованою про те, що що вона має право не давати покази і все що вона скаже може бути використано проти неї. Крім того, особа яка є затриманою має право на адвоката, а якщо вона не може найняти адвоката, він буде призначений їй. Якщо затримана особа заявляє, що вона відмовляється від дачі показів, допит повинен припинитися. Якщо затримана особа заявляє, що вона хоче давати покази з участю адвоката, допит повинен припинитися до явки адвоката.
Тобто , по суті, Верховний Суд США повністю оправдав Міранду. А так як США - зона дії прецедентного права, йце рішення одразу ж після набрання чинності стало законом. З цього часу усі поліцейські, ФБР, інші енфорсменти, які мають право здійснювати затримання по підозрінню у вчиненні злочинів, зобовязані розяснювати затриманому права. Якщо з тих чи інших причин цього не було зроблено, будь-які зізнання затриманого є незаконними і не можуть бути використані в суді як докази.
Міранда був звільнений з місць позбавлення волі в 1972 році і повернувся в своє родинне містечко. Він заробляв на життя тим, що дава туристам та поліцейським автографи на карточках з "правами Міранди" (такими як на верхній фотографії).
Любителів справедливості, яких може обурити факт як це Суд міг просто так випустити на волю винну людину та ще й гвалтівника можу заспокоїти. Як я вже казав, життя Міранди було нікчемним і закінчилось воно теж не менш нікчемно. 31 січня 1976 року його зарізали під час якоїсь бійки в місцевому барі.
От така от історія, малята...
Chicago
Чікаго цікаве місто. Чисте, гарне і цікаве. Відчувається якісна і кількісна різниця з Нью Йорком. В порівнянні з Нью Йорком - Чікаго село, але елітне село, село красиве і таке, кіди хочеться приїхати ще раз. Чікаго не краще за Нью Йорк та не гірше за нього: воно просто інакше.
Чим же воно інакше? Ну, зокрема тим, що в Чікаго є 2 види метро: "El Train" від слова Elevated, яке виглядає ось так
та класичний Subway
На відміну від Нью Йорку, де метро може їхати то під землею, то наверху, в Чікагу одна й та ж лінія може їхати або під землею, або наверху
Також, там є НДІ, в якому вперше в 1942 році отримана контрольована ядерна реакція (або щось таке), який виглядає ось так
Тут також є будинок, в якому жив Обама до того як став президентом США. Будинок побачити важко, тому що вулиця, де він знаходиться, закрита і охороняється
а з іншої вулиці фото можна зробити лише з вікна екскурсійного автобуса, якому заборонено в цьому місці зупинятися. The best what he can do - це їхати з швидкістю 5 км\год поки Ви з вікна робите фотки того самого будинку. Виглядає цей будинок ось так (там за кущами)
Ще в Чікаго є надзвичайно цікава скульптура, яка стоїть в Мілленум Парк і в народі називається "фасолинка"
Найвищий в США будинок
А також багато гламурних автомобілів
Також там багато гарних будиночків
Невелике озерце Мічіган
Та "вічно зелена" річка, яка колись впадала в це озеро, але оскільки в 19 столітті вона несла багато нечистот туди, уми того часу додумались змінити її течію і вона зараз тече навпаки: з озера в зворотньому напрямку
Крім того, тут є українська католицька церква
З російським орлом на люстрі
Як пояснили знаючі люди, церква була збудована під час 1-ої Світової війни як російська православна, а потім передана українській громаді
Трошки відео з Чікаго
Більше фоток з Чікаго тут
Також, там є НДІ, в якому вперше в 1942 році отримана контрольована ядерна реакція (або щось таке), який виглядає ось так
Трошки відео з Чікаго
Більше фоток з Чікаго тут
середа, 11 листопада 2009 р.
Мені сподобалось
субота, 7 листопада 2009 р.
Al Capone & Barack Obama
вівторок, 3 листопада 2009 р.
Again about Marathon
Під впливом побаченого в неділю я настільки проникся ідеєю марафону, що вирішив ще про нього трохи написати. Офіційний сайт цього дійства знаходиться тут. Щоб хоч більш менш уявити його масштаби пропоную переглянути це відео
До речі, якщо Ви хочете записатися це можна зробити на сайті. З 2 листопада відкритий запис на наступний марафон, який відбудеться 7 листопада 2010 року. Запис існує у вигляді лотереї (треба пройти відбір та виграти лотерею). Люблять же американці різного роду лотереї. Згадаймо, хоча б Грін Кард. Певна категорія осіб може записувати поза конкурсним відбором без лотереї. Короче, всі умови тут.
А щоб побачити як почувають себе учасники після марафону можна подивитися це відео
А щоб побачити як почувають себе учасники після марафону можна подивитися це відео
Я зареєструвався на марафон на наступний рік. Результати відбору будуть в березні. Реєстрація коштувала 11 доларів, якщо я пройду відбір це буде мене коштувати ще 265 доларів, щоб взяти участь. З березня, якщо пройду відбір, буду мати час підготуватися. 42 кілометри це не жарти.
понеділок, 2 листопада 2009 р.
Weekend
Багато цікавого діялось в Нью Йорку цього вікенда.
1. В суботу був Хеловін. Ну, цим нікого не здивуєш, тому що він був всюди, але, мабуть, ніде не вміють перетворювати будь-яку подію на величезне видовище так як це роблять тут, в Нью Йорку. Вулицями міста пройшов велииичесзний парад різних Зомбі, Вампірів, Скубіду, Статуй Свободи з проколотим серцем тощо. Нажаль фоток не буде. Фотки можна знайти тут. Я не зробив з обєктивних причин. Народ бавився до глубокої ночі. Американці вміють бавитися, треба сказати. Фоток не буде, але буде відео про те, як бавляться американці пів на першу ночі на станції метро.
Тут мало бути відео, але відео не буде бо дурне відео не добавляється чомусь.
2. В неділю в великому яблуку відбувся найбільший в світі Марафон. Чому найбільший в світі? Тому що в ньому щороку бере участь найбільша кількість людей. Мараффон стандартний і складає 42 з хвостиком кілометри. Траса пролягає через усі 5 районів Нью Йорку: Стейтен Айленд, Бруклін, Квінс, Манхетен та Бронкс. Починається марафон на Стейтен Айленді. а закінчується в Централ Парку. Мапу траси марафону можна знайти тут. В марафоні взяло участь 42 тисячі осіб, з них 14 тисяч жінок. Кожну милю, після третьої, розташовані спеціальні столи з мінеральною водою. На всій трасі надавалась медична допомога. Протягом всєї траси вживу виступали музиканти, глядачів було безліч, багато з плакатами. Дехто прийшов підтримати своїх рідних чи знайомих, а дехто взагалі просто підстримати учасників. І справа не в тому, щоб виграти цей марафон та прибігти першим. Справа навіть не в тому щоб добігти до фінішу. Справа в тому, щоб взяти участь і викластись на повну, зробити все, що від тебе залежить. Видевище було незабутнє. Тут декілька фоток та відео.





Тут мало бути відео, але відео не буде бо дурне відео не добавляється чомусь.
2. В неділю в великому яблуку відбувся найбільший в світі Марафон. Чому найбільший в світі? Тому що в ньому щороку бере участь найбільша кількість людей. Мараффон стандартний і складає 42 з хвостиком кілометри. Траса пролягає через усі 5 районів Нью Йорку: Стейтен Айленд, Бруклін, Квінс, Манхетен та Бронкс. Починається марафон на Стейтен Айленді. а закінчується в Централ Парку. Мапу траси марафону можна знайти тут. В марафоні взяло участь 42 тисячі осіб, з них 14 тисяч жінок. Кожну милю, після третьої, розташовані спеціальні столи з мінеральною водою. На всій трасі надавалась медична допомога. Протягом всєї траси вживу виступали музиканти, глядачів було безліч, багато з плакатами. Дехто прийшов підтримати своїх рідних чи знайомих, а дехто взагалі просто підстримати учасників. І справа не в тому, щоб виграти цей марафон та прибігти першим. Справа навіть не в тому щоб добігти до фінішу. Справа в тому, щоб взяти участь і викластись на повну, зробити все, що від тебе залежить. Видевище було незабутнє. Тут декілька фоток та відео.
Підписатися на:
Дописи (Atom)