М.М. Сенько
В пресі та інтернеті з’явились публікації про те, що відтепер
прості працівники ДАІ не мають право штрафувати простих людей. Виною всьому стала
постанова Виноградівського суду Закарпатської області. Ось правовий аналіз цієї
ситуації:
1. Постанова суду винесено
ще в серпні 2010 року, а писати про нього почали лише тепер.
2. В самій постанові суду не
вказано, які саме були обставини накладення на скаржника штрафу, за що
конкретно його було притягнуто до відповідальності. В цей же час зазначається,
що до адміністративної відповідальності його було притягнуто за порушення
ч. 1
ст. 122 КУпАП. Це положення кодексу передбачає відповідальність за:
А)
перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як
на двадцять кілометрів на годину;
Б) порушення
вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг;
В) порушення
правил перевезення вантажів;
Г) порушення
правил буксирування транспортних
засобів;
Д) порушення
правил зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів;
Е) ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах;
Є) порушення встановленої
для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Тобто, перелік
порушень, передбачених зазначеною статею є надзвичайно широким.
3. Як на мене,
суд неправильно трактує ст. 258 КУпАП. Суд у постанові зазначає, що інспектор
ДАІ не мав права складати постанову на місці вчинення правопорушення, оскільки ч. 1
ст. 122 КпАП не передбачена в ч. 1 ст. 258 КУпАП. В цей же час,
в ст. 258 КУпАП не написано, що лише у випадках, передбачених ч. 1 ст. 258
КУпАП може скаладатися постанова на місці. Там зазначено, що у випадках,
передбачених ч. 1 ст. 258 КУпАП протокол не складається, якщо особа
не оспорює правопорушення та свою вину у його вчиненні. В таких випадках,
замість протоколу складається лише постанова. Однак, в цій нормі немає заборони
скласти і протокол, і постанову на місці.
4. п. 3
ч. 2 ст. 222 КУпАП теж не містить заборони складати постанову на
місці. В ній передбачено, що постанову за вчинення правопорушення,
передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП повинен скласти працівник ДАІ МВС
України, який має спеціальне звання. Спеціальне звання має будь-який інспектор
ДАІ, що підтверджується його формою, пагонами, а саме основне, посвідченням.
5. Статті
278-280 КУпАП, на які посилається суд, передбачають порядок складання постанови
про вчинення адміністративного правопорушення, але з них теж не можна зробити
висновку про те, що постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності
не можна виносити на місці вчинення правопорушення.
6. Далі –
цікавіше. Суд посилається на абз.3 пункту 4.1 Інструкції.
В ній же зазначено, що за правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 122
КУпАП, яке вчинив скаржник, постанову виносять самостійно працівники Державтоінспекції МВС, які мають спеціальні звання, відповідно
до своїх функціональних обов'язків. Про те, що інспектор ДАІ має
звання і в своїх службових обов’язках має записано право самостійно виносити
такі постанови я не сумніваюсь. В постанові суду зазначено, що відповідачем не
надано жодних доказів про те, що інспектор має спеціальне звання і право,
передбачене в службових обов’язках виносити постанову. Швидше за все, що це не
було надано з халатності самого інспектора чи іншої особи, яка представляла
відповідача. Але використати цю ситуацію в майбутньому при аналогічних справах,
я думаю, буде важко, оскільки факт залишається фактом: всі інспектора ДАІ мають
спеціальне звання і службові обов’язки.
7.В постанові суд
посилається на п. 12.4 Інструкції. Тут якийсь нонсенс. Пункт 12.4 звучить
так:
«При порушенні
правил дорожнього руху особою,
яка має імунітет, після перевірки
документів, що посвідчують її особу і підтверджують статус (дипломатичний
паспорт, дипломатична картка, консульська
картка), уповноваженою особою Державтоінспекції МВС складається рапорт, а документи повертаються власнику. Забороняється здійснювати
стосовно зазначеної особи
будь-які заходи затримання або інші примусові дії, за винятком випадків, коли надання свободи
сприятиме продовженню правопорушення.»
Навряд чи саме
цей пункт мав на увазі суд. Очевидно (оскільки в постанові суду йдеться саме
про осіб адміністративної практики ДАІ МВС України), йдуться про пункт 11.3
Інструкції. Однак, цей пункт, як і весь розділ 11 Інструкції, передбачає порядок
складання постанов про вчинення адмінправопорушення у випадку, коли автоматичні
пристрої фіксують правопорушення. А це все міняє. Якщо дійсно було так, що
автоматичний пристрій зафіксував порушення, то така постанова суду взагалі
втратила актуальність, оскільки з грудня 2010 року (після винесення даної
постанови суду) на підставі Рішення
Конституційного Суду, фактично заборонено можливість винесення постанов про
вчинення адмінправопорушення без участі порушника у випадках фіксації порушення
автоматичними приладами контролю і унеможливлюється надсилання так званих «листів
щастя». Якщо ж тут не було порушення зафіксовано автоматичним пристроями, то
суд застосував п.11.3 незаконно.
8. У нас на
даль, чи на щастя, не діє судовий прецедент і аналогічне чи подібне рішення
суду не є обов’язковим для застосування судами.
ВИСНОВОК:
Постанова суду –
повна лажа. Як на мене, воно є незаконним, містить грубі юридичні помилки.
Навряд чи можна його брати за основу і оспорювати подібні ситуації аналогічним
шляхом. Швидше за все, в цьому випадку спрацювали якісь особисті інтереси, тим
більше, що Виноградово – містечко не велике. Я далекий від думки, що тут був
даний (отриманий) хабар, оскільки ціна питання (штраф 255 грн.) не вартує цього
заходу, але блат та знайомство тут могли бути задіяні і, очевидно, були. В
такій ситуації, на місці представника позивача чи судді я б пошукав інші юридичні
шляхи виходу з цієї ситуації.
