Знайшов два відеоролики. Ржав до кольок в животі.
Cover версія:
Оригінальна версія:
Щоденник молодого Анархотуриста
понеділок, 27 липня 2009 р.
середу, 15 липня 2009 р.
Без мобілки
Мало хто знає що 15 липня, тобто сьогодні, міжнародний день без мобільного телефону. Цей день був придуманий декілька років тому в Інтернеті і з цього часу проводиться 15 липня кожного року.
Ідея цього дня проста: звільнити себе та оточуючих від мобільного телефону на 24 години 1 раз в рік. Правду кажучи, я про це взнав тільки сьогодні і тільки декілька хвилин тому. Тому, на жаль, використовував телефон, але обіцяю, що сьогодні більше не буду. Ну, принаймні, не буду нікому дзвонити. Але якщо мені хтось подзвонить, то трудно...
А Ви виключили свою мобілку???
Ідея цього дня проста: звільнити себе та оточуючих від мобільного телефону на 24 години 1 раз в рік. Правду кажучи, я про це взнав тільки сьогодні і тільки декілька хвилин тому. Тому, на жаль, використовував телефон, але обіцяю, що сьогодні більше не буду. Ну, принаймні, не буду нікому дзвонити. Але якщо мені хтось подзвонить, то трудно...
А Ви виключили свою мобілку???
Бельгійська шарманка
А так звучить справжня бельгійська шарманка. Відео знято весною 2008 року в м. Брюгге, Бельгія.
неділю, 12 липня 2009 р.
Про кохання (фраза дня)
суботу, 11 липня 2009 р.
Ellis Island - the Golden Gate of the US
Інтернет - велика сила. Я завжди про це знав. А сьогодні переконався ще раз.
Десь приблизно рік тому на дописах в блогах своїх друзів натрапив на статтю про Ellis Island. Хто не знає, Ellis Island це острів в Нью Йорку, на який прибували всі емігранти з Європи протягом 1892-1954 років. Звідси емігранти розїзджалися по США хто куди. До речі, недалеко від цього острову знаходиться Статуя Свободи.
Я завжди знав, що мій прапрадід по маминій лінії Федір Дунда декілька разів їздив в США на заробітки. І, о чудо, знайшов про нього інформацію.
Перша інформація про Федора Дунду, уродженця с. Балниця, Австро-Угорщина, датована 16 травня 1900 року. Це не була його перша поїздка в США, а вже друга. Інформації про першу поїздку немає. Вона відбулась в серпні 1890 року. Федір Дунда приплив до Нью Йорку на кораблі Westernland компанії Red Star з Антверпену (Бельгія). На той час йому було 36 років і в пасажирському маніфесті він міститься під номером 1. Згідно пасажирського маніфесту професія робітник, одружений, читати і писати не вміє, подорож оплачував сам, з собою мав 22 дол. США, засудженим за вчинення злочинів не був, полігамістом не являється, стан здоровя хороший. Решту інформацію я не зміг розібрати, оскільки почерк на сканованому маніфесті не супер. Маніфест знаходиться тут.
Друга поїздка до Нью Йорку, про яку є інформація (третя по рахунку) відбулась 28 березня 1909 року на кораблі Patricia який приплив Гамбурга (Німеччина). Як і перший раз, в пасажисрькому маніфесті записи про нього містяться під номером 1. Мабуть, мій прапрадід ще звечора займав чергу перед виходом на землю і завжди в черзі був першим. Згідно маніфесту на момент прибуття йому було 45 років, професія робітник, одружений, читати і писати не вмів, з собою мав 10 дол. США, мета подорожі - до друга Більо, імені і місця призначення розібрати не можна, несудимий, не анархіст, не полігаміст, стан здоровя добрий, деформацій тіла та наколок немає, ріст 5 футів 7 інчів, блондин, очі сірі. Маніфест є тут і тут.
Слід зазначити, що в квітні 2008 року мені двоелось побувати в Антверпені, Бельгія. Там я знайшов музей компанії Red Star, яка займалась перевезенням емігрантів в США і на кораблі якої в 1900 році мій прапрадід прибув до Нью Йорку. Я бачив навіть макет цього корабля, а також за 10 євро придбав книжку про цю компанію з її історією та фотографіями.
От така от історія. Коли виросту і поїду в Нью Йорк, обовязково відвідаю музей на Еліс Айленді.
Я завжди знав, що мій прапрадід по маминій лінії Федір Дунда декілька разів їздив в США на заробітки. І, о чудо, знайшов про нього інформацію.
Перша інформація про Федора Дунду, уродженця с. Балниця, Австро-Угорщина, датована 16 травня 1900 року. Це не була його перша поїздка в США, а вже друга. Інформації про першу поїздку немає. Вона відбулась в серпні 1890 року. Федір Дунда приплив до Нью Йорку на кораблі Westernland компанії Red Star з Антверпену (Бельгія). На той час йому було 36 років і в пасажирському маніфесті він міститься під номером 1. Згідно пасажирського маніфесту професія робітник, одружений, читати і писати не вміє, подорож оплачував сам, з собою мав 22 дол. США, засудженим за вчинення злочинів не був, полігамістом не являється, стан здоровя хороший. Решту інформацію я не зміг розібрати, оскільки почерк на сканованому маніфесті не супер. Маніфест знаходиться тут.
Друга поїздка до Нью Йорку, про яку є інформація (третя по рахунку) відбулась 28 березня 1909 року на кораблі Patricia який приплив Гамбурга (Німеччина). Як і перший раз, в пасажисрькому маніфесті записи про нього містяться під номером 1. Мабуть, мій прапрадід ще звечора займав чергу перед виходом на землю і завжди в черзі був першим. Згідно маніфесту на момент прибуття йому було 45 років, професія робітник, одружений, читати і писати не вмів, з собою мав 10 дол. США, мета подорожі - до друга Більо, імені і місця призначення розібрати не можна, несудимий, не анархіст, не полігаміст, стан здоровя добрий, деформацій тіла та наколок немає, ріст 5 футів 7 інчів, блондин, очі сірі. Маніфест є тут і тут.
Слід зазначити, що в квітні 2008 року мені двоелось побувати в Антверпені, Бельгія. Там я знайшов музей компанії Red Star, яка займалась перевезенням емігрантів в США і на кораблі якої в 1900 році мій прапрадід прибув до Нью Йорку. Я бачив навіть макет цього корабля, а також за 10 євро придбав книжку про цю компанію з її історією та фотографіями.
От така от історія. Коли виросту і поїду в Нью Йорк, обовязково відвідаю музей на Еліс Айленді.
неділю, 5 липня 2009 р.
Згадаймо як це було...
У 2007-2008 роках мені випала чудова нагода провести 9 місяців в Люблінському університеті ім. Марії Кюрі-Склодовської завдяки стипендії Програми імені Лейна Кіркланда. Ця стипендія спонсорована Полько-американським фондом свободи та Польсько-американською комісією Фулбрайта.
Переглядаючи свої архіви натрапив на цей ролик, який зроблений нашими стипендіатками Оксаною та Інною. Чудові були часи. Шкода, що ці 9 місяців закінчились так швидко...
Переглядаючи свої архіви натрапив на цей ролик, який зроблений нашими стипендіатками Оксаною та Інною. Чудові були часи. Шкода, що ці 9 місяців закінчились так швидко...
четвер, 2 липня 2009 р.
Про Львів
(Цей допис висловлює особисту позицію автора і не претендує на абсолютну істину)
Львів, звичайно, унікальне місто. Іншого в Україні такого немає. Однак, ця унікальність є, можна так сказати, "місцевою". В Європі є багатото "європейських" міст з подібною архітектурою. Львів також є туристичним центром. Це теж беззаперечно. Однак, погляньмо, хто складає основну масу туристів у Львові? Це поляки, які мають безвізовий вїзд в Україну і яких мучить ностальгія за Львовом - "польскім міастем". Багато з них це потомки поляків, що народились та жили у Львові і вваждають справою честі відвідати це місто.
Однак, давайте поглянемо, що таке Львів сьогодні.
Більшість всієї архітектури, яку ми маємо і якою так пишаємося, побудована на переломі 19-20 століть, під час австрійського панування. В міжвоєнний період у Львові 51,7% населення були поляки, 29% євреї, а решту (це близько 20%) становли українці та інші національності. Під час війни були знищені євреї, а після неї виселені поляки, які, в основному, осіли у нинішньому Вроцлаві. Сьогодні Львів далеко не той, який був до 1939 року. Він змінився, змінились люди.
Що ми маємо у Львові?
По-перше, архітектуру, заради якої приїзжає більшість туристів, і яка знаходиться в жахливому стані: сірі, облізлі стіни будинків, які часто знаходяться в аварійному стані, запах каналізації, в основному, весною, коли сходить сніг, від якого вивертає тощо.
По-друге, розбиті дороги, більшість яких навіть під час ІІ світової війни були, мабуть, в кращому стані. Тут слід зауважити, що це проблема не лише Львова, але й всієї України.
По-третє, бездарну владу, яка не може організувати навіть елементарне приведення міста в порядок.
По-четверте, примару Євро-2012, яка висить над Львовом і яка вселяє надію на покращення інфраструктури та всього переліченого вище, однак, згідно українських реалій, у нас вміють про...ти навіть все найкраще.
По-пяте, жахливий громадський транспорт, в якому щоженна подорож стає справжньою мукою.
Раді справедливості, слід зазначити, що перелічені вище проблеми характерні не лише для Львова, але й для всіх інших українських міст. В цьому плані Львів не є унікальним.
Отже, підсумовуючи викладене, що ми маємо?
Львів, як такий, втратив свою унікальність. Він нічим не відрізняється від інших українських міст: Харкова. Дніпропетровська, Одеси тощо. Залишилась лише примара того старого Львова, яка часто розігрується на туристичній карті. Львів втартив душу, залишився лише кістяк.
Підписатися на:
Дописи (Atom)