Завдяки YouTube (www.youtube.com) i Пані Перемозі http://frausieg.blogspot.com/ . Цьомчики за класний відеоролик.
Щоденник молодого Анархотуриста
вівторок, 26 лютого 2008 р.
середу, 20 лютого 2008 р.
Обличчя з минулого
Декілька днів тому на одному з блогів натрапив на цікаву статтю http://telamamaria.blogspot.com/2008/02/jeremy-c-streeter-englaterra.html. Точніше, сподобалось не так стаття, бо там було декілька слів по іспанськи (вибачте, для правильних філологів поправлюсь: "іспанською"), якою я не володію, як виставлені на сторінці портрети. Подумав, що це непогана ідея і надумав собі також вивісити на блог портрети, тільки не сучасні, а зроблені невідомим фотографом давно-давно тому коли ще не було цифрової фотографії. Тоді, мабуть, кожне фото було святом.
Більше старих портретів можна знайти тут
Старі портрети (Old portrets) |
вівторок, 19 лютого 2008 р.
Класні фотки (Very good photos)
Класні фотки можна знайти тут (There are very good photos here) http://picasaweb.google.ru/offspring2002 Мда, від скромності я не помру. Це точно.
понеділок, 18 лютого 2008 р.
Back to Poznań
Нещодавно довелось вдруге відвідати Познань. Класне місто. З ним зв'язані самі приємні спогади. Хотів написати статтю про поїздку, але щось не пішло. Вирішив не мучати ні себе, ні інших (тих, хто потім буде це читати). Я ж не журналіст і не мушу писати коли не хочу. Тож публікую лише фотки.
Всередині костелу Фарни св. Станіслава. Оформлений червоним мармуром. Робить враження. Зрівняти можна хіба що з Маріацьким костелом у Кракові. Фасад Познанської опери. Її зовнішній вигляд теж робить враження.
Ресторан "Броварія". В ньому варять живе пиво, яке подають відразу ж як вистигне до столу. Аналог "Шато" на Хрещатику в Києві. До речі, пиво не дорого: 7-8 зл. 0,5 л.
Одна з вуличок Старого Міста в Познані.
Костел Фарни св. Станіслава. Вид ззовні.
Ресторан "Броварія". В ньому варять живе пиво, яке подають відразу ж як вистигне до столу. Аналог "Шато" на Хрещатику в Києві. До речі, пиво не дорого: 7-8 зл. 0,5 л.
Одна з вуличок Старого Міста в Познані.
Костел Фарни св. Станіслава. Вид ззовні.
ТЦ "Старий Бровар". Якщо не помиляюсь, найбільший торговий центр в Європі (якщо не в Європі - то в Польщі точно). Аналог ринку "Південний" у Львові. Вірніше, навпаки. Ринок "Південний" аналог ТЦ "Старий Бровар".
Більше фоток з Познані можна знайти тут
Poznan |
четвер, 7 лютого 2008 р.
Czy Pan z Łodzi? (-iej)?
Якось подорожуючи дорогами Речіпосполитої Польскі довелось проїздити транзитом через місто-герой Лодзь. А що автобус згідно графіку стояв в цьому місті на станції «Лодзь-Фабрична» 45 хв. (з 23.00 до 23.45), у мене виникло цілком здорове і природне бажання, яке може виникнути у людини, що подорожує автотранспортом протягом довшого проміжку часу. Зваблений великим написом підсвіченим гелевими лампами «WC» на вокзалі PKP я пішов в цьому напрямку. Однак, мене чекало розчарування. Виявляється, в Лодзі всі прилеглі до вокзалу кіоски, кафе, бари, ресторани, магазини, ба, навіть сам вокзал закриваються о 22 год. Зрозуміло, що було закрито й місце, яке мене так вабило своїм функціональним призначенням. Пройшовши повз будівлю вокзалу і не знайшовши жодних ознак того, що туди можна якимось чином проникнути я став біля кущиків, що знаходились неподалік в нерішучості. З одного боку, з природою важко боротися, а з другого як законослухняний громадян неньки України не міг дозволити собі піти на такий проступок та ще й з «особливою зухвалістю» та «винятковим цинізмом» (цікаво, який в Польщі штраф за «особливу зухвалість» та «винятковий цинізм»?). Тут повз мене швидкою ходою пройшов якийсь поляк і зі словами «Taka jest Łódź» не задумуючись про «цинізм» та «зухвалість» став під кущик. В цей же час, під сусідній кущик зі словами «Kurwa!» стала якась полька. Після цього остаточно переміг здоровий глузд. Полегшивши своє життя на 90% я задумався над питання чому я ще не в наручниках і чому мене ще не допитують в якомусь відділку поліції.
В зв’язку з цим, мені пригадалась одна історія, яка трапилась не так давно з моїм знайомим – громадянином дружньої з Україною держави на Стрийському автовокзалі славного міста Львова. Мій знайомий чекав на автобус і оскільки до його прибуття залишалось ще з пів години, вирішив полегшити собі подорож і, одночасно, життя, відвідавши одне з необхідних для цього місць. Однак, як виявилось, саме в цей час, саме в цьому місці проводився ремонт. Обійшовши весь автовокзал і не знайшовши іншого аналогічного закладу, він вирішив, що з природою боротися змісту немає, врахувавши, що було вже темно, пішов позаду автовокзалу «під кущик». Не встиг він закінчити бажане, як до нього підійшли двоє кремезних, суворих чоловіків у формі, представились працівниками Славної міліції і запропонували йому пройти у приміщення охорони автовокзалу для складання протоколу. Як потім з’ясувалось, прогрес відвідав і Стрийський автовокзал, де з тильної його частини встановили відеокамери. Я далекий від думки, що міліціонери керувались бажання «випити» або «заробити». Швидше за все, їх охопила нетерпимість до будь-якого порушення норми закону (в даному випадку, норми Кодексу України про адміністративні проступки) та бажання якомога ретельніше виконати свій обов’язок з охорони громадського порядку. Особливо їх обурення викликало те, що правопорушення вчинялось з «винятковим цинізмом» та «особливою зухвалістю», причому одночасно. Вони навіть розважали над тим, чи не застосувати норму кримінального закону!
Ці дві історії доводять наступне: оперативність роботи та реагування на порушення норм права української міліції значно вища, ніж польської поліції. І мені, як громадянинові неньки України цим не можна не пишатися! В зв’язку з цим, у Львові, на базі Стрийського автовокзалу доцільно провести для працівників польської поліції семінар. Тема могла б бути наступною: «Шляхи та методи підвищення оперативності роботи правоохоронних органів». Можливо, в подальшому ми б могли запросити поліцейських не лише з Польщі, але й з країн Західної Європи, хто зна…
неділю, 3 лютого 2008 р.
Без фанери
Rodrigo y Gabriela (Rodrigo Sánchez і Gabriela Quintero) – мексиканський дует, який грає швидку, ритмічну музику на акустичних гітарах. Цікаво, що починали Родріґо і Ґабріела свою кар’ру в шоу бізнесі з треш металу. Тоді вони називалися “Tierra Acida”. Однак, як зізналась Ґабріела в одній з радіо передач, в Мексиці важко заробити на життя з такої музики. Тоді вони закинули електрогітари, постригли хаєри, “пересіли” на акустичні інструменти і почали грати по кафе, ресторанах на узбережжі Мексики де багато туристів. Заробивши трохи грошенят, поїхали в Європу, де продовжували вести життя вуличних музикантів поки не стали відомими.
Сьогодні Rodrigo y Gabriela мешкають в Дубліні (Ірландія). Їх альбоми розходяться на ура, займають перші місця в хіт парадах (особливо в Ірландії та США), концерти збирають тисячі слухачів. І дійсно, те, що ті двоє витворяють з гітарами важко собі навіть уявити. Родріґо та Ґабріела не сидять на місці, а постійно подорожують по світу. Хто зна, можливо колись вони приїдуть і в Україну?
пʼятницю, 1 лютого 2008 р.
Найди три відмінності
Пісня "Personal Jesus" написана Мартіном Гором (засновником групи "Depeche Mode") в 1989 році. Ввійшла в альбом "Violator" (1990 р.). На написання пісні надихнула М. Гора книжка Прісцили Преслі "Елвіс і я" про її батька Елвіса Преслі. Пісня стала популярною і була переспівана багатьма виконавцями.
До уваги пропонуються відеокліпи пісні "Personal Jesus" у виконанні Depeche Mode, Marlin Manson i Johnny Cash. Одна пісня - різні виконавці, різні стилі, різні кліпи.
До уваги пропонуються відеокліпи пісні "Personal Jesus" у виконанні Depeche Mode, Marlin Manson i Johnny Cash. Одна пісня - різні виконавці, різні стилі, різні кліпи.
Який подобається найбільше?
Depeche Mode "Personal Jesus"Marilyn Manson "Personal Jesus"
Johnny Cash "Personal Jesus"
Підписатися на:
Дописи (Atom)