Щоденник молодого Анархотуриста


понеділок, 31 серпня 2009 р.

Living in New York: first steps


Це був найдовший день в моєму житті. Чому найдовший? Тому що доба тривала 31 год. Скажете не можливо. От якраз і можливо, якщо порахувати різницю в часі між Львовом і Нью Йорком.
Отже, як я вже писав, 28 серпня о 9 год. 5 хв. я вилетів нашими Славними Українськими Міжнародними Авіалініями до міста бойової слави Франкфурта на Майні. Мене проваджали друзі, які декілька днів до того обіцяли купити стінгер. Однак, потім вони порахували, що за цей стінгер їм прийдеться всім продати свої машини, а також офіс в оренду здати на 5 років вперед, а крім того, він може ще й промазати, то вирішили реалізацію ідеї зі стінгером поки що відкласти. Ну, принаймні до мого повернення.
Отже, до Міста бойової слави Франкфурта на Майні зі Львова летіти рівно дві години. Приземлились ми мяко, нас там чекала яскрава і сонячна погода. У Франкфурті памятають бойові подвиги українців. Там я надибав памятну табличку приблизно такого змісту: "Тут показав німецьким поліцейським своє місце Міністр вн*****ніх справ України Ю*** Лу*****". А той телефон, який він показував їм своє місце, тобто кидав в поліцейських, німці взагалі за скло поклали і показують як безцінний музейний експонат. У Франкфурті з митної зони мене не випускали (тримали в клітці як в зоопарку) і через годину з хвостиком, відстоявши дику чергу на реєстрацію, я сів в крісло літака славних американських авіаліній DELTAдо Нью Йорка. Переліт був довгим: десь приблизно 9 годин. Висідити стільки часу на кріслі не є справою звичною. Мобілками і інтернетом, звичайно, користуватися не дозволяли та й немає там ні мобільного звязку, ні інтернету. Дещо розважав невеличкий монітор на кріслі, на якому на власний вибір можна було поживитися багато фільмів, послухати музику, пограти ігри тощо (за цей час я майже чемпіоном став в ZUMA).
В літаку познайомився з молодим німцем, якому батьки спонсорували кругосвітню подорож на 9 місяців. Нью Йорк - це в нього перша зупинка, де він пробуде 5 днів. Мені б так поїздити.
Сам Нью Йорк виявився негостинним і прийняв мене дощем та туманом. Аеропорт Кенеді, куди прибув наш літак справді вражає. ВЕЛИЧЕЗНИЙ!!! Без сто грам в ньому не розберешся. Добре, що мене зустріли знайомі та відвезли додому.
Тепер я мешкаю в Брукліні, недалеко від Коніайленд, Брайтонбіч та інших популярних серед словянських емігрантів вулиць. Я орендую кімнату за 500 $. в місяць Це ціна не дуже дорога. так що з кімнатою мені повезло. В нас загальна кухня, туалет та ванна. Крім мене. в квартирі ще три кімнати, які орендують інші рашен спікін хлопці. Окрема квартира типу "студія" в цьому районі коштує, приблизно 1300-1500 $.
Речі. що здивували в Нью Йорку:
1. Величезні масштаби. Всі ми бачили, як виглядає Нью Йорк по телевізору. Але, повірте, в справжньому житті ці мастаби вражають.
2. Купа рашен спікінів на вулицях.
3. Мінеральна вода в них уся абсолютна не газована. Такого поняття як газована мінеральна вода немає. Принаймні, я ще не зустрічав.
4. Сіль українського (мейд ін Донецьк) виробництва у звичних нам упаковках в супермаркеті в центрі Брукліна. Ціна, правда, зовсім не українська: 1 дол. 40 центів за пачку. А ще, там було пиво "Оболонь" і чаї мейд ін юкрейн.
5. Ціна на бензин. Якщо їх галони перевести в наші літри, то виходить, що ціна 1 літра 95-го бензину коштує 70 центів. В Україні десь за 90 центів.
6. Дороги. Вони кращі, ніж в Україні, але далеко, далеко гірші ніж в Європі та Білорусі. А місцями вони навіть нагадують вул. Городоцьку у Львові. Але тільки місцями і не багатьма.
7. Дрібні гроші, тобто монети. нє, щоб як у нормальних людей понаписувати номінали монет на самих монетах, та ж ні. Крім 50 центів центами більше ніщо не називається. ну. ще 1 і 5 центів. Решта називається квотерами і даймами. І номіналів на них немає. Треба на око визначати, яка монета якого номіналу.
8. Американський пост офіс (пошта по нашому). Тут я наржався. Як в Україні. Приходиш і стоїш 2 години в черзі щоб відправити 1 листа. Ха!
Вчора я купив собі двоколесного друга. Велисипедом зветься. Ми з ним вже пів Брукліна обїздили, а сьогодні поїхали на Манхетан. Такими темпами можна вивчити Нью Йорк за декілька тижнів. А ще сьогодні придбав собі новий фотік Фуджіфільм S15000. Тож завтра знов на Манхетан робити фотки ну і звичайно публікувати їх в блозі.

четвер, 27 серпня 2009 р.

U.S.A.

Все.
Чемодани спаковані (ну, не те щоб зовсім), машину завтра, тобто сьогодні ставлю на прикол а завтра, 28 серпня їду, тобто лечу.
О 9.05 відправлення з Славного Міжнародного аеропорту Львів у Франкфурт (Це той, де пару місяців тому зняли Луценка за пянку. В звязку з цим задача №1: не напитися до Франкфурта в дзюську з радості, а то мета поїздки може бути під загрозою). Дві години польоту і півтора на пересадку на авіалінії Дельта на літак до Нью Йорка. Таможню проходити у Франкфурті не потрібно, бо з митної зони вони не випускають тому, по ідеї, півтора години має вистарчити на пересадку. Звісно, якщо пілот не напється і не забуде куди летить. Після цього 7 годин польоту і Нью Йорк, Нью Йооооорк.
Одна засада. В Нью Йорку немає де зупинитися. За допомогою друзів через інтернет я найшов був кімнатку, але внаслідок збігу обєктивних обставин в ній живе вже інша людина. Ну, але то таке. Раду собі дам.
Отже, на черзі пост про переліт. Напишу як тільки доберусь в Новому Світі до інтернету.
Повернення до Неньки України через рік.

суботу, 15 серпня 2009 р.

Український Woodstock: Червона Рута -89

У вересні цього року минає 20 років з часу проведення Першого фестивалю сучасної української музики Червона Рута-89.
Чим же унікальний був цей фестиваль і що спільного між ним та Вудстоком, який відбувся на 20 років раніше?
Червона Рута дозволила вийти з тіні, вийти з підпілля українським виконавцям і вперше "засвітитися" виступити з Великої сцени. Так, Тарас Грималюк зазначає: "Звичайно, весь цей музичний потенціал до 1989 року визрівав десь у андеграунді. Але, якби не «Червона рута», на тому ж рівні він міг би й залишитися. «Червона рута» 1989-го року, без перебільшення, ознаменувала нову епоху не тільки в українській музиці, а й культурі загалом. Це була музика нового часу, яка несла нові ідеї та нову стилістику. Цінність «Червоної рути-89» у тому, що вона виявила: саме така музика потрібна суспільству. Хто такі були «Брати Гадюкіни»? Про них ніхто не знав. Вони грали у львівському підвалі. Так само «ВВ», які грали «для своїх» у рок-клубі. Хто знав про «Кому Вниз»? А Тарас Петриненко на той час працював у Москві і співав пісні російською мовою. Якби не «Червона рута», в Україну він навряд чи повернувся б".
Як і Вудсток, Червона Рута була Першим такого роду і масштабу фестивалем. Саме тому вона залишиться назавжди в історії української музики.
Сьогодні в блогосфері існує блог, присвячений цьому фестивалю. Крім цього, в цих же Чернівцях готується проведення ювілейного фестивалю, який відбудеться 16-20 вересня 2009 року.
А зараз трошки релаксу: Андрій Миколайчук "Піду втоплюся"

пʼятницю, 14 серпня 2009 р.

Martini чи Bacardi?


Сьогодні моя кохана, пояснюючи мені, темному, різницю між Martini та Bacardi зазначила: "Мартіні з грейпфрутовим соком це майже те саме, що Бакарді з апельсиновим"...
Тут без 100 гр. не розберешся. Але без 100 гр. чого? Мартіні чи Бакарді?

суботу, 8 серпня 2009 р.

Woodstock: 40 Years Ago

Скоро, зовсім скоро, зокрема, 15 серпня виповниться 40 років з початку найграндіознішого фестивалю усіх часів та народів WOODSTOCK.
Цей фестиваль проходив з 15 по 17 серпня 1969 року в м. Бетелі штату Нью Йорк, США на фермі такого собі Max Yasgur-а. На нього прибуло аж (УВАГА!) 500 000 глядачів. Виступили найкращі світові музиканти, зокрема, The Who, Janis Joplin, Joe Cocker, Jimi Hendrix, Carlos Santana тощо. Всього їх було 32. На фкстивалі не змогли виступити з різних причин The Doors, The Beatles, Led Zeppelin.
Очевидці стверджують, що погода була жахлива. Цілий час лив дощ. Бракувало елементарного: туалетів, умивальників. Однак, всі ці негаразди не змогли зіпсувати глядачам настрій і вони бавились як могли: під дощем, в болоті тощо. Основне, що вдосталь було наркотиків та вільного кохання: все у кращих традиціях ХІПІ руху. І це в цей час коли на другому кінці світу Сексу не було і будували комунізм!!! Вхід на фестиваль був абсолютно безкоштовним. А інакше й бути не могло: адже рух Хіпі не визнає жодних грошей. Ех, якби була машина часу...
Цікаво, що під час фестивалю загинуло 2 людей: один від передозу героїном, а іншого під час сну в спальному мішку переїхав трактор. Однак, природа заповнила цю втрату: на фестивалі народилось 2 дітей. Діти Woodstock-а, так сказати.

А до 40-вої річниці Woodstock Голівуд випустив художній фільм Taking Woodstock, який вийде на екрани 14 серпня 2009 року в переддень річниці фестивалю
MAKE LOVE, NO WAR!