Щоденник молодого Анархотуриста

понеділок, 31 серпня 2009 р.

Living in New York: first steps


Це був найдовший день в моєму житті. Чому найдовший? Тому що доба тривала 31 год. Скажете не можливо. От якраз і можливо, якщо порахувати різницю в часі між Львовом і Нью Йорком.
Отже, як я вже писав, 28 серпня о 9 год. 5 хв. я вилетів нашими Славними Українськими Міжнародними Авіалініями до міста бойової слави Франкфурта на Майні. Мене проваджали друзі, які декілька днів до того обіцяли купити стінгер. Однак, потім вони порахували, що за цей стінгер їм прийдеться всім продати свої машини, а також офіс в оренду здати на 5 років вперед, а крім того, він може ще й промазати, то вирішили реалізацію ідеї зі стінгером поки що відкласти. Ну, принаймні до мого повернення.
Отже, до Міста бойової слави Франкфурта на Майні зі Львова летіти рівно дві години. Приземлились ми мяко, нас там чекала яскрава і сонячна погода. У Франкфурті памятають бойові подвиги українців. Там я надибав памятну табличку приблизно такого змісту: "Тут показав німецьким поліцейським своє місце Міністр вн*****ніх справ України Ю*** Лу*****". А той телефон, який він показував їм своє місце, тобто кидав в поліцейських, німці взагалі за скло поклали і показують як безцінний музейний експонат. У Франкфурті з митної зони мене не випускали (тримали в клітці як в зоопарку) і через годину з хвостиком, відстоявши дику чергу на реєстрацію, я сів в крісло літака славних американських авіаліній DELTAдо Нью Йорка. Переліт був довгим: десь приблизно 9 годин. Висідити стільки часу на кріслі не є справою звичною. Мобілками і інтернетом, звичайно, користуватися не дозволяли та й немає там ні мобільного звязку, ні інтернету. Дещо розважав невеличкий монітор на кріслі, на якому на власний вибір можна було поживитися багато фільмів, послухати музику, пограти ігри тощо (за цей час я майже чемпіоном став в ZUMA).
В літаку познайомився з молодим німцем, якому батьки спонсорували кругосвітню подорож на 9 місяців. Нью Йорк - це в нього перша зупинка, де він пробуде 5 днів. Мені б так поїздити.
Сам Нью Йорк виявився негостинним і прийняв мене дощем та туманом. Аеропорт Кенеді, куди прибув наш літак справді вражає. ВЕЛИЧЕЗНИЙ!!! Без сто грам в ньому не розберешся. Добре, що мене зустріли знайомі та відвезли додому.
Тепер я мешкаю в Брукліні, недалеко від Коніайленд, Брайтонбіч та інших популярних серед словянських емігрантів вулиць. Я орендую кімнату за 500 $. в місяць Це ціна не дуже дорога. так що з кімнатою мені повезло. В нас загальна кухня, туалет та ванна. Крім мене. в квартирі ще три кімнати, які орендують інші рашен спікін хлопці. Окрема квартира типу "студія" в цьому районі коштує, приблизно 1300-1500 $.
Речі. що здивували в Нью Йорку:
1. Величезні масштаби. Всі ми бачили, як виглядає Нью Йорк по телевізору. Але, повірте, в справжньому житті ці мастаби вражають.
2. Купа рашен спікінів на вулицях.
3. Мінеральна вода в них уся абсолютна не газована. Такого поняття як газована мінеральна вода немає. Принаймні, я ще не зустрічав.
4. Сіль українського (мейд ін Донецьк) виробництва у звичних нам упаковках в супермаркеті в центрі Брукліна. Ціна, правда, зовсім не українська: 1 дол. 40 центів за пачку. А ще, там було пиво "Оболонь" і чаї мейд ін юкрейн.
5. Ціна на бензин. Якщо їх галони перевести в наші літри, то виходить, що ціна 1 літра 95-го бензину коштує 70 центів. В Україні десь за 90 центів.
6. Дороги. Вони кращі, ніж в Україні, але далеко, далеко гірші ніж в Європі та Білорусі. А місцями вони навіть нагадують вул. Городоцьку у Львові. Але тільки місцями і не багатьма.
7. Дрібні гроші, тобто монети. нє, щоб як у нормальних людей понаписувати номінали монет на самих монетах, та ж ні. Крім 50 центів центами більше ніщо не називається. ну. ще 1 і 5 центів. Решта називається квотерами і даймами. І номіналів на них немає. Треба на око визначати, яка монета якого номіналу.
8. Американський пост офіс (пошта по нашому). Тут я наржався. Як в Україні. Приходиш і стоїш 2 години в черзі щоб відправити 1 листа. Ха!
Вчора я купив собі двоколесного друга. Велисипедом зветься. Ми з ним вже пів Брукліна обїздили, а сьогодні поїхали на Манхетан. Такими темпами можна вивчити Нью Йорк за декілька тижнів. А ще сьогодні придбав собі новий фотік Фуджіфільм S15000. Тож завтра знов на Манхетан робити фотки ну і звичайно публікувати їх в блозі.

2 коментарі:

halynkan сказав...

Що ж, перший крок можна вважати семимильним ;), розмах максимальний... Маштаби можливостей, мабуть, такі ж як краєвид, що відкривається на Манхеттен... До речі про краєвид - захоплює дух і переносить за океан. Появляється відчуття польту, легкості і простоти.
Good luck!

Whitefox сказав...

Вав!