Щоденник молодого Анархотуриста


понеділок, 25 січня 2010 р.

...Карпати знову програли футбол... (с) Гади Братюкіни

Сьогодні вперше був на справжньому самому справжнісінькому ЕнБіЕйівському (NBA) (хто не знаю це матюкливе слово, то воно означає "баскетбол") матчі Нью Йоркських Knicks та Даллаських Mavericks. Матч відбувся в Madison Square Garden. До речі, сьогодні вперше був також і в Madison Square Garden. Враження одним словом. По американськи: ВАУ!
Я, як справжній Нью Йоркер, вболівав за Knicks, хоча вони або саме тому вони безбодно продули 78-128. Різниця в 50 очок не може не вражати. Ну й грали вони теж паскудно. Таке враження, що це не команда NBA, а якась шкільна команда. Тому й мають на що заслужили. Кому цікаво як відбувалась гра дивитися тут.

Відео не моє, а з офіційного сайту Mavericks. Я ж зробив декілька гарних фоток
А також відео як перед грою співають національний гімн

неділю, 24 січня 2010 р.

...

A man calls the police and tells them that he killed his wife. When the police arrive they find the man who is single and marijuana at his table... Really, really good marijuana.

суботу, 23 січня 2010 р.

Washington DC

В цю середу повернувся з Вошінгтона ДіСі. Писати впадло тому будуть лише фотки. Файно було. Дякую Свєті, Генадію та пану Ігору за гостинний прийом.

суботу, 16 січня 2010 р.

Футурологія


21 січня 2010 року... Україна... Київ... ЦВК...
Оголошуються результати виборів...
Голова ЦВК: "В результаті чесних і прозорих виборів 50% + 1 голос набрав кандидат в Президенти України... Василь ПРОТИВСІХ???"
5 наступних років цирку в Україні. Українці житимуть довше, бо сміятимуться!

пʼятницю, 15 січня 2010 р.

Cocksucker Blues


А Ви ніколи не задумувалися, що робили Ваші батьки коли Вас ще не було на світі? Про що думали, чим займались, ким працювали, про що мріяли, де подорожували тощо. Я теж ніколи про це не думав. Однак, якби я був сином Міка Джагера, то знав би про це. І зараз розкажу чому.
В неділю ходив в Brooklyn Museum of Art на перегляд фільму під назвою Cocksucker Blues. Назву перекладати не буду, бо українською вона звучить ще похабніше, ніж англійською. Фільм Cocksucker Blues ніколи не виходив на широкі екрани, транслювався і транслюється під час музейних показів та приватних переглядів не частіше ніж 4 рази в рік (мені максимально повезло, що я попав на цей перегляд), хоча знятий в 1972 році і названий так в честь однойменної пісні групи всіх часів та народів The Rolling Stones. Звучить ця пісня приблизно так.
Історія цього фільму така. В 1972 році Rolling Stones вирішили зняти фільм про своє турне містами США. Тоді це було модно і багато хто з музикантів це робив. Для цього діла вони запросили відомого на той час фотографа Robert Frank-а. Той дядько був настільки відомий і настільки мав в носі всіх цих селебрітіз, що погодився зняти фільм лише при одній умові: Роллін Стоунз та вся команда дозволяють йому знімати абсолютно все, що Робер Франк вважає за потрібне. Якщо хоч хтось скаже, що це чи інше знімати не можна, Роберт Франк тут же розриває заключену з Роллін Стоунс угоду і їде додому.
Rolling Stones погодились на такі умови (в цей час диявол, мабуть, потирав руки і танцював з радості).
Короче, Р. Франк знімав все, що Стоунси та їх команда робили під час турне: трахали баб, нюхали кокаїн, грали на концертах, готувались до них. Крім того, Франк встиг зняти фанатів, які намагались дістати квитки на концерти Стоунсів, скільки вони переплачували за них. Хтось з фанатів сказав, що знає баригу, який продав білет за 1300 дол США. І це в 1972 році!!! Крім того, трохи зняті й самі концерти. Є там епізод, як в обдолбаного Міка Джагера журналісти намагаються брати інтервю. Відповідь на питання яка Ваша улюблена пісня займає близько 5-ти хвилин. Причому самої відповіді я так і не почув. Короче, тотальний Sex, Drugs & Rock'n'Roll.
Після монтажу фільму Мік Джагер сказав Франку: Ти знаєш, фільм вийшов класний, але якщо ми його покажемо, нас більше не пустять в США з концертами. Роллінг СТоунз заборонили показувати цей фільм. На цьому б все закінчилось, однак Роберт Франк після серії судових процесів добився рішення, відповідно до якого він може показувати цей фільм під час музейних та приватних переглядів не частіше 4 разів на рік в його, Р. Франка, присутності. Саме на одному з таких переглядів я й був. Крім того, Роллін Стоунз зобовязали Франка на початку фільму зробити напис, в якому говориться, що всі сцени з вживанням наркотиків є не справжніми, а знятими з метою популяризації групи (гиги, всі в це так і вірять).
Слід сказати, що це була не перша спроба Ролін Стоунз зняти фільм про своє турне. Попередня спроба була зроблена в 1969 році. Тоді Стоунси в якості охоронців найняли байкерів Лос Анжелеського клубу Hell's Angels. Під час одного з концертів один з Ангелів наніс 5 ударів ножем одному з глядачів, який витягнув пістолет. Стоунси хотіли припинити концерт, але інший "охоронець" витягнув свій пістолет і направив його на Keith Richards-a з словами: Just keep on fucking playing man! (гиги, байкери не завжди були законослухняними юристами, дантистами і броукерами з 5 значною річною зарплатою). Стуонси продовжили концерт.
От це часи були... Не те що зараз.

неділю, 10 січня 2010 р.

New York Subway

На моєму компютері вже давно окремою папкою висять фотографії зроблені в Нью Йоркському метро. Чому окремою? Тому що ця тема настільки велика, що заслуговує, щонайменше, на окрему папку в фотографіях та на окремий пост в моєму блозі. Про метро в НЙ я думав написати вже давно, але відчуваючи монументальність та обємність топіку все більше і більше відкладував його на потім, бо, по суті, не знав з чого починати. І лише пост на дружньому сервісі Лив Джорнал підштовхнув до написання цього посту.
Розумна тьотка Вікіпедія каже, що НЙ сабвей має 468 станцій, 369 км маршрутів. Довшим від нього є хіба шо Лондонське метро, яке має 400 км маршруту, але при цьому менше станцій - 270. Для порівняння московське метро має 299 км. і 180 станцій, токійське метро має 282 станції, ну і київське метро має 46 станцій і 60 км. маршруту. Тобто, масштаби видно відразу: НЙ сабвей поряд з Лондонським один з найбільших сабвеїв в світі. Крім того, Нью Йоркське метро - одне з найстарших метро в світі після лондонського. Так, роком заснування лондонського метро вважається 1854 рік, НЙ сабвей заснований в 1869 році. Тобто, різниця в часі незначна.
Коли будували метро, то з метою економії часу та грошей дизайн станцій вибирали самий простий. Лише одну станції City Hall зробили, як у нас кажуть, зразковою. Це була центральна станція метро Нью Йорка і виглядала вона так
На жаль, кажу "виглядала" тому що сьогодні ця станція з невідомих мені причин непрацює. До речі, в Нью Йорку, як і в Лондоні, існують станції-привиди: тобто станції які з тих чи інших причин є закритими і там панують темнота та щурі... Ось такою ж станцією-привидом стала найгарніша колись станція метро City Hall.
Особливість НЙ метро є те, що воно працює круглодобово. Я декілька разів переконався наскільки це вигідно. Якщо Ви засиділись на Манхетені в барі, в Метрполітан опера, в якомусь театрі на Бродвеї, в гостях чи просто гуляли, переживати не варто: Ви в будь-який час можете добратися додому на метро. Таксі брати не потрібно.
До речі, про безпеку. Колись, в далеких 1980-х та на початку 1990-х метро виглядало приблизно так:


Самі розумієте, що їздити в такому метро небезпечно не лише що вночі, але й вдень. В принципі, приблизно так виглядало не тільки метро, але й добра половина Нью ЙОрка. Старожили кажуть, що в ці часи місцем, де можна було без проблем купити наркоту та зняти проститутку був Таймс Сквеа (де зараз всі Нью йоркці святкують новий рік і де туристів так само багато як вночі так і вдень) та парк Вашінгтона (недалеко від Таймс Сквеа). В Гарлемі, Бронксі та Брукліні були райони, де поліція вночі на виклики не виїзджала. Лише вдень і лише групою озброєною до зубів. Десь в 1990-х мером став Джуліані. Одним з пунктом передвиборчої програми було, зокрема, наведення порядку в місті. І він, навідміну від українських політиків, успіху добився. Він повиганяв усіх поліцейських на вулиці. В кожному вагоні, в кожному поїзді сидів поліцейський з собакою. В цей же час, збільшив штати в поліції і підняв їм зарплату. Методи поліції стали жорсткими, і, хоч це й викликало певну критику в суспільстві, дали свої результати. Якщо Ви переглянете рейтинг 15 найбільш небезпечних міст США журналу Форбс, то Нью Йорка там немає (на 1-му місті Детройт, а на 3-ому Маямі). А один мєсний мені сказав, що Нью Йорк взагалі став найбільш безпечним містом США. Можливо це правда. За пів року проживання тут я ходив усюди як вночі, так і вдень і жодного страху про свою безппеку не відчував. Сьогодні в Гарлемі проводять одні з найбільш популярних екскурсій, серед яких Gospel Harlem (можна послухати як в протестанських церквах співають псалми. Я на такій був. Дуже класно). Вулиці тут освітлюють всі і, як хтось писав, якщо не брязкати брюліками й не посилати всіх підряд то можна почувати себе цілком безпечно. Так, в принципі, як і в будь-якому місті в Україні.
Сьогодні для метро дійсні карточки, які можна придбати в автоматах, що знаходяться на будь-якій станції, а також в касирів. Карточки паперові з магнітною стрічкою. Автомати з продажу карточок виглядають ось так
Автомати приймають як готівку, так і банківські карточки. Ціна - 2,25 долара за одну поїздку. Однак, є можливість придбати проїздні на 1 день, на тиждень, на 2 тижні та на місяць. Особисто я купую проїзний на місяць за 89 баксів та не парю собі мозги. Оплачується за проїзд лише при вході в метро. Карточки дійсні для проїзду як на метро, так і на автобусі. Крім того, якщо Ваш маршрут складається з пересадок метро-автобус, автобус-метро або автобус-автобус гроші з Вас стягуються лише один раз: при посадці в перший транспорт. В подальшому Ви лише проводите карточкою і воно пише, що сума стягнутих грошей - 0 дол.
Жетони - АНАХРОНІЗМ. До речі, в США вже в жодному місті немає жетонів на громадський транспорт. Хоча колись були і виглядали вони ось так:
І ще тоді були автомати з їх продажу
Щоб пройти в метро карточкою необхідно свайпати (проводити) в такому турнікеті
Колись турнікети виглядали ось так:
Ліній в метро - 27 штук. Вони позначаються буквами та цифрами. Крім того, група ліній, які ядуть подібним маршрутом, позначається відповідним кольором. В звязку з цим, карта метро є різнокольоровою і виглядає ось так:
На станціях може сходитися досить багато ліній. Є вузлові станції, на яких сходяться 7-8 ліній. Як на мене, то найбільшими станціями є Таймс Сквеа (центр Мангетену) та Атлантік Евеню (в Брукліні). В звязку з цим, станції багаторівневі і досить великі. Якщо б не вказівники, то на них дуже легко заблудитися. Деякі станції сполучаються між собою підземним переходами. Наприклад, на Атлантик Евеню станція метро поєднюється з станцією залізниці LIRR (Long Island Rail Road), а Таймс Сквеа має підземний перехід до автобусного терміналу Port Authority. Взагалі, в НЙ в метро треба бути уважним, особливо якщо Ви не знаєте мережі. Бо дуже легко сісти не на цей поїзд, що треба, або не в ту сторону, що треба. Всюди висять таблички і треба по них уважно орієнтуватися. Крім того, існують експрес поїзда, які зупиняються не на всіх станціях та Local поїзда, які зупиняються на всіх станціях. При цьому, один і той же поїзд одну частину маршруту може їхати як лоукал, а в іншу як експрес.
Слід зазначити, що метро є всюди в Нью Йорку. Тобто, практично всюди можна добратися на метро. Я за пів року можливо 2-3 рази користувався автобусом. Все інше - на метро. Це,звичайно, велике досягнення. І багато американців себе не уявляють без метро. Більшість їздить на роботу на метро: по-перше, швидше, по-друге, дешевше, по-третє, парковку не треба шукати, що в НЙ є великою, повторюю, великою проблемою. На автомобілі в НЙ далеко не заїдеш. Досить часто коли їдеш 2 чи 3 маршрутом на Манхетан на станції Волл Стріт можна побачити як сідають дядьки в костюмах від Армані від яких пахне дорогими парфумами. Ні в кого це здивування не викликає. Взагалі, в НЙ все простіше: ніхто нічому і нікому не дивується. В метро можна побачити чи почути проповідників. які пророкують кінець світу завтра, музикантів, які грають на баяні, чи гітарі ВІЛ позитивних, які збирають гроші на якийсь там фонд, алкашів, бомжів, наркоманів, просто жебраків, продавців якихось пиріжків (я б не радив їх купувати) ну, короче, весело. Оскільки в метро тепло, то перед турникетами досить часто вночі можна побачити бомжів, які сплять на підлозі. Тому, коли виходите з метро, бажано через них не перечипитися. Поліція їх не рухає.
Вагони метро хороші і якісні. Виглядають вони сьогодні так
всередині
назовні
Усі вагони без вийнятку влітку кондиціонуюються, а взимку обігріваються. Тому у вагонах прохолодно влітку і тепло зимою. Однак, влітку внаслідок кондиціонування вагонів, які викидають тепле повітря назовні, на підземних станціях дуже душно. Просто п-ць як душно!
Колись вагони метрополітену виглядали ось так
Метро в НЙ їздить усіма можливими способами: наземно (по насипу та по естакадам), підземно (хоча не дуже глибоко, ескалаторів практино немає), підводно (по тунелям під затокою), надводно (через міст).
Як я вже казав, станції не вирізняються особливою архітектурною вишуканістю, але в них є свій шарм
На станціях можна побачити музикантів, як досить непогано грають та співають
А ще в метро можна побачити щурів. Їх багато і особливо сміливими вони стають вночі. Людей вони не бояться але й близько до них не підходять. Фото щурів, нажаль, немає.
Більше фото з New York Subway тут

...

Новинар: ...Як повідомлялося, раніше Нацкомісія з питань захисту суспільної моралі почала підготовку змін до чинного законодавства. Поправки стосуватимуться протидії поширенню нецензурної лексики в інтернеті та ЗМІ...
Ну, блядь, заїбали вже, підараси!!!

суботу, 9 січня 2010 р.

Підараси з Кейблвіжін (Cablevision - Optimum sucks!!!)

Виявляється, не необнятних преріях США підарасів є не менше, ніж в Україні, а може навіть ще більше.
Я вже писав, що завдяки щасливому випадку став власником телевізора і про перепитії з цим підключенням. Так от, історія на цьому не закінчилась.
Фірма, до якої я вирішив підключитися - Cablevision. Хоча інша назва її Optimum. Оптімум - це велика мережа кабельного оператора і я так розумію, Кейблвіжін є частиною (підрозділом) цього оператора.
Так от, заплатив я бабло 50 доларів (30 за підключення і 20 за перший місяць), мені позвонив дядько, намагаючись впарити до мого базового пакету ще інтернет, телефон, рускі канали і всяку іншу абсолютно не потрібну мені хуйню. Я стійко витримав наплив всієї інформації і він призначив мені аппоінтмент, тобто день коли приїде підключати мене.
Це день настіпив вчора. Година була призначена з 11 до 14. Я стійко забив на всі свої справи і чекав. Чекав, чекав... Близько 13 год. позвонила тьотка і сказала, що дядько буде 14.30. Я чекав, чекав... Близько 17 год. тьотка знов позвонила і сказала, що дядько не буде сьогодні бо не може, а буде завтра о 10 год.
Ок. Shit happens, подумав я і почав чекати на слідуючий день, тобто сьогодні. Близько 12 год. я сів на коня і почав звонити тим підарасам. За телефоном, з якого мені вчора мені назвонювала тьотка. Це виявився відділ до підключенням. Трубку взяла вже інша тьотка і сказала, що в неї немає аппоінтменту на мою адресу на сьогодні. Я їй пояснив ситуацію, вона сказала, що її не їбе і в неї немає аппоінтменту на сьогодні.
Блядь... Велком ту Юкрейн, подумав я.
Ця тьотка порадила мені звонити в Кастом Сервіс і дала телефон. В Кастом Сервісі єдине, чим змогли мені допомогти, це призначити новий еппоінтмент. На наступну суботу.
Блядь. Слів немає. Підараси і в Африці підараси.

Daewoo Lanos

Daewoo Lanos (до речі, англійською читається як ДЕЙ-У, а не ДЕУ) - сама крута машина. Та ще й хетчбек!!!
Юв джаст гат кілд бай дейу ланос мазефака... О, Ай Лайк Іт!!!

пʼятницю, 8 січня 2010 р.

Мериканське телебачення

Долею випадку я став щасливим власником телевізора SONY TRINITRON. Оскільки халявний телевізор річ хороша, але в якості мебелі абсолютно непотрібна, повстало питання про його підключення.
І тут як в казці про Ріпку... тянув дід, тянула баба, тінула внучка, жучка, кішка і хто там ще. Намагався я зловити якісь канали, не вийшло, намагались всі мої руммейти, теж не вишло, потім прийшов один знайомий з тим же результатом: таке враження, що тєлік знаходиться посеред Антарктиди і в радіусі 1000 миль немає жодної телевізійної вишки.
І що Ви думаєте? Виявилось, що дійсно в радіусі 1000 миль, а може й більше немає ЖОДНОЇ телевізійної вишки в такому її розумінні як ми знаємо. І ЦЕ В НЬЮ ЙОРКУ!!!!
Ще у серпні коли я приїхав сюди мене здивувало, що ніде або майже ніде не видно телевізійних антен. Якось протягом секунди я про це подумав, але потім інші питання та думки заполонили мій мозок і я відразу ж про це забув.
Саме тепер було час згадати. Мудрий дядько Інтернет яказав, що з 12 червня 2009 року всі, абсолюно всі США перейшли на цифрове телебачення. Що це означає? Це означає, що антен більше немає (крім супутникових), Broadcast TV теж більше не існує, тобто воно переходить в цифру. Якщо Ви хочете дивитися телевізор, Вам потрібно заключити контракт з оператором кабельного телебачення або є інші варіанти, наприклад Direct TV, який показє через тарілку з декодером, або просто поставити тарілку й дивитися халявні канали.
Я вибрав 1 варіант. Оператоів досить багато, ціни лояльні. Якщо заключати контракт на рік, то ТВ, телефон та Інтернет (всьо безлімітне) вийде Вам 90 доларів в комплекті. Ну, але телефон мені не потрібен, конракт на рік теж не потрібен, тому я підключився до базового пакету (каналів так з 20-30) за майже 20 баксів в місяць і без "термінового" контракту. От тепер сижу чекаю коли прийде мужик з компанії підключати мене. Обіцяв об 11 год. Вже майже 15 год. Бардак як і в Україні.

пʼятницю, 1 січня 2010 р.

New Year Celebration on Time Square, NYC

Особисто для мене питання де зустрічати Новий Рік не виникало взагалі: я про це знав ще в серпні коли летів в Нью Йорк. Звичайно що на Тайм Сквеа, де ж іще?
Однак, якщо Ви думаєте, що зможете об 11.30 приїхати на Тайм Сквеа, зайняти гарне місце і зустріти о півночі Новий Рік, то Ви глубоко помиляєтесь. Новий Рік на Тайм Сквеа треба вистраждати! Щороку на цій площі зустрічають Новий Рік біля 2 мілліонів людей. Це кількість усіх жителів Львова помножена на 2 і ще трошки. Або це так само якщо б зустрічати Новий Рік прийшло половина жителів Києва чи вабсолютно всі жителі Харкова. Томі місця терба займати заздалегідь.
Якщо Ви хочете мати місце біля сцени, біля мячкиа, який опускається вниз, то Вам слід прийти на Тайм Сквеа близько 14 год. 31 грудня. Відповідно, чекати на Новий Рік прийдеться 10 годин. І не думайте, що Ви зможете посидіти десь цей час. Для святкування Нового Року люди заганяються поліцейськими в спеціальні розділені між собою з проходами зони, де немає ні туалетів, ні крісел і навіть якщо Ви з собою візьмете розкладне крісло. сидіти Ви все рівно не зможете, оскільки густота населення Вам цього не доволить. Якщо Ви захочете вийти з цієї зони Ви це можете зробити, однак назад Ви вже не повернетеся.
Я не такий фанат Нового року і тому приперся на Тйм Сквеа близкь 16.30-17 год. Місця мені дістались не фонтан, але, принаймі, з мого місця дуже добре було вино мячик, який опускався, а це саме основне.
На себе а націпив футболку, два світера, шапку і зимову куртку. В сумці з собою взяв пляшку безкофеїнової кокаколи, сендвіч з мого любимого Subway-а, фотоапарат. Температура було приблизно +1-+2 градуси Цельсія, але оскільки ми стояли без руху до 20 год. я замерз як цуцик. Подумалось, що гірше вже бути не може і що може це плюнути на все та піти додому. Але потім почався дощ.
Парасолі з собою я, звичайно, не мав тому стійко чекав під дощем до півночі. Дощ не припинявся, хоча було вже не так погано, оскільки могло б бути гірше: міг бути дощ сильніший, або міг піти ще рясний сніг. або міг бути сильний вітер.
Виглядало все приблизно так:
Потім настала північ і все стало виглядати приблизно так (перед тим як включити це відео рекомендую знизити рівень звуку в ваших колонках чи навушниках):

От так воно було. Зате я поставив ще одну галочку в своєму To Do списку.