А Ви ніколи не задумувалися, що робили Ваші батьки коли Вас ще не було на світі? Про що думали, чим займались, ким працювали, про що мріяли, де подорожували тощо. Я теж ніколи про це не думав. Однак, якби я був сином Міка Джагера, то знав би про це. І зараз розкажу чому.
В неділю ходив в Brooklyn Museum of Art на перегляд фільму під назвою Cocksucker Blues. Назву перекладати не буду, бо українською вона звучить ще похабніше, ніж англійською. Фільм Cocksucker Blues ніколи не виходив на широкі екрани, транслювався і транслюється під час музейних показів та приватних переглядів не частіше ніж 4 рази в рік (мені максимально повезло, що я попав на цей перегляд), хоча знятий в 1972 році і названий так в честь однойменної пісні групи всіх часів та народів The Rolling Stones. Звучить ця пісня приблизно так.
Історія цього фільму така. В 1972 році Rolling Stones вирішили зняти фільм про своє турне містами США. Тоді це було модно і багато хто з музикантів це робив. Для цього діла вони запросили відомого на той час фотографа Robert Frank-а. Той дядько був настільки відомий і настільки мав в носі всіх цих селебрітіз, що погодився зняти фільм лише при одній умові: Роллін Стоунз та вся команда дозволяють йому знімати абсолютно все, що Робер Франк вважає за потрібне. Якщо хоч хтось скаже, що це чи інше знімати не можна, Роберт Франк тут же розриває заключену з Роллін Стоунс угоду і їде додому.
Rolling Stones погодились на такі умови (в цей час диявол, мабуть, потирав руки і танцював з радості).
Короче, Р. Франк знімав все, що Стоунси та їх команда робили під час турне: трахали баб, нюхали кокаїн, грали на концертах, готувались до них. Крім того, Франк встиг зняти фанатів, які намагались дістати квитки на концерти Стоунсів, скільки вони переплачували за них. Хтось з фанатів сказав, що знає баригу, який продав білет за 1300 дол США. І це в 1972 році!!! Крім того, трохи зняті й самі концерти. Є там епізод, як в обдолбаного Міка Джагера журналісти намагаються брати інтервю. Відповідь на питання яка Ваша улюблена пісня займає близько 5-ти хвилин. Причому самої відповіді я так і не почув. Короче, тотальний Sex, Drugs & Rock'n'Roll.
Після монтажу фільму Мік Джагер сказав Франку: Ти знаєш, фільм вийшов класний, але якщо ми його покажемо, нас більше не пустять в США з концертами. Роллінг СТоунз заборонили показувати цей фільм. На цьому б все закінчилось, однак Роберт Франк після серії судових процесів добився рішення, відповідно до якого він може показувати цей фільм під час музейних та приватних переглядів не частіше 4 разів на рік в його, Р. Франка, присутності. Саме на одному з таких переглядів я й був. Крім того, Роллін Стоунз зобовязали Франка на початку фільму зробити напис, в якому говориться, що всі сцени з вживанням наркотиків є не справжніми, а знятими з метою популяризації групи (гиги, всі в це так і вірять).
Слід сказати, що це була не перша спроба Ролін Стоунз зняти фільм про своє турне. Попередня спроба була зроблена в 1969 році. Тоді Стоунси в якості охоронців найняли байкерів Лос Анжелеського клубу Hell's Angels. Під час одного з концертів один з Ангелів наніс 5 ударів ножем одному з глядачів, який витягнув пістолет. Стоунси хотіли припинити концерт, але інший "охоронець" витягнув свій пістолет і направив його на Keith Richards-a з словами: Just keep on fucking playing man! (гиги, байкери не завжди були законослухняними юристами, дантистами і броукерами з 5 значною річною зарплатою). Стуонси продовжили концерт.
От це часи були... Не те що зараз.
В неділю ходив в Brooklyn Museum of Art на перегляд фільму під назвою Cocksucker Blues. Назву перекладати не буду, бо українською вона звучить ще похабніше, ніж англійською. Фільм Cocksucker Blues ніколи не виходив на широкі екрани, транслювався і транслюється під час музейних показів та приватних переглядів не частіше ніж 4 рази в рік (мені максимально повезло, що я попав на цей перегляд), хоча знятий в 1972 році і названий так в честь однойменної пісні групи всіх часів та народів The Rolling Stones. Звучить ця пісня приблизно так.
Історія цього фільму така. В 1972 році Rolling Stones вирішили зняти фільм про своє турне містами США. Тоді це було модно і багато хто з музикантів це робив. Для цього діла вони запросили відомого на той час фотографа Robert Frank-а. Той дядько був настільки відомий і настільки мав в носі всіх цих селебрітіз, що погодився зняти фільм лише при одній умові: Роллін Стоунз та вся команда дозволяють йому знімати абсолютно все, що Робер Франк вважає за потрібне. Якщо хоч хтось скаже, що це чи інше знімати не можна, Роберт Франк тут же розриває заключену з Роллін Стоунс угоду і їде додому.
Rolling Stones погодились на такі умови (в цей час диявол, мабуть, потирав руки і танцював з радості).
Короче, Р. Франк знімав все, що Стоунси та їх команда робили під час турне: трахали баб, нюхали кокаїн, грали на концертах, готувались до них. Крім того, Франк встиг зняти фанатів, які намагались дістати квитки на концерти Стоунсів, скільки вони переплачували за них. Хтось з фанатів сказав, що знає баригу, який продав білет за 1300 дол США. І це в 1972 році!!! Крім того, трохи зняті й самі концерти. Є там епізод, як в обдолбаного Міка Джагера журналісти намагаються брати інтервю. Відповідь на питання яка Ваша улюблена пісня займає близько 5-ти хвилин. Причому самої відповіді я так і не почув. Короче, тотальний Sex, Drugs & Rock'n'Roll.
Після монтажу фільму Мік Джагер сказав Франку: Ти знаєш, фільм вийшов класний, але якщо ми його покажемо, нас більше не пустять в США з концертами. Роллінг СТоунз заборонили показувати цей фільм. На цьому б все закінчилось, однак Роберт Франк після серії судових процесів добився рішення, відповідно до якого він може показувати цей фільм під час музейних та приватних переглядів не частіше 4 разів на рік в його, Р. Франка, присутності. Саме на одному з таких переглядів я й був. Крім того, Роллін Стоунз зобовязали Франка на початку фільму зробити напис, в якому говориться, що всі сцени з вживанням наркотиків є не справжніми, а знятими з метою популяризації групи (гиги, всі в це так і вірять).
Слід сказати, що це була не перша спроба Ролін Стоунз зняти фільм про своє турне. Попередня спроба була зроблена в 1969 році. Тоді Стоунси в якості охоронців найняли байкерів Лос Анжелеського клубу Hell's Angels. Під час одного з концертів один з Ангелів наніс 5 ударів ножем одному з глядачів, який витягнув пістолет. Стоунси хотіли припинити концерт, але інший "охоронець" витягнув свій пістолет і направив його на Keith Richards-a з словами: Just keep on fucking playing man! (гиги, байкери не завжди були законослухняними юристами, дантистами і броукерами з 5 значною річною зарплатою). Стуонси продовжили концерт.
От це часи були... Не те що зараз.
2 коментарі:
встановлюємо торент-клієнт, завантажуємо і «насолоджуємося» (хоча як таким можна насолоджуватися? приблизно як страту спостерігати?).
за що люблю тирнет — то це за доступність інформації.
Е, тут не правий. По-пеше, фільм класний і цікавий. Дає уявлення про ці часи. Це ж зараз Стоунси добропорядні дядьки, пенсіонери, можна сказати, а в молодості вони відривались по повній. По-друге, вдома його дивитися можна, але під час перегляду набагато цікавіше. ВИдно реакцію людей, створюється атмосфера перегляду.
Дописати коментар