Щоденник молодого Анархотуриста


понеділок, 20 жовтня 2008 р.

Деградація!

Ось провів критичний аналіз свого блогу. Що зясувалось:
По-перше, на початку ведення блогу писав набагато частіше.
По-друге, більш ранні дописи видаються якіснішими та цікавішими. Принаймні, їх можна назвати дописами, оскільки та крім фото або відео ще якийсь текст бував. Зараз впадло. Текст це ж думати треба!!! А думати не хочеться. Краще вставити код з YouTube дописати щось кумедне (типу, який прикольний фільмець) і тішитися, що виконав свій моральний обовязок на два тижні наперед.
От би взяти приклад з мого віртуального друга SHRAJKA. Що не допис, то якась думка. Більш менш глубока. Такі дописи цікаво читати (тому я і хожу на його блог). Цікаво, чи ходить хтось на мій щоб почитати? Чи лише випадково залітає?
Та ну його, дістало все.
Криза творчості.
Нескінчееееенннннааааааааа............
От, поїхати б в Парагвай. Там віз не треба Можна відірватися класно. Асунсьйон - одна з найдешевших столиць світу. Ото б фоток наробив!!!!!
А ще б в Штати...
От може б івражень би набрався, і понаписував щось.
Хоча хто його зна. Он, після двотижневої подорожі Голландією та Бельгією хватило на дві сторінки про Амстердам написати. І то нецікаво. Не те що NODDEAT. Читаєш як він пише про Копенгаген, і так як би там сам був.
Мда, криза.....
А чи її колись не було?

6 коментарів:

Анонім сказав...

не всім же геніями бути) Як я:)

читають тебе, просто не переходять з Reader'a на блог. Ну як я: ніколи не переходжу у блог якщо не хочу переглянути коментарі або самому прокоментувати.

єслі хочєш бить популярним піши про lera & filki і всьо бужєт харашо.

Анонім сказав...

Файно тобі, Миколо. Маєш час читати і навіть писати в блоги. І то всьо під час світової кризи.
Колись, на початку своєї трудової кар*єри я залюбки бавився в компутерні ігри з співробітниками по мережі. Потім раптом зауважив, що вже не граю і не тягне. Запитав себе - чому? Дійшов до висновку - бо життя стало цакавішим, грати не треба вже, можна жити... Тепер зауважую, що майже перестав шерстити Інтернет в пошуках цікавих дописів на будь-яку тему. Оце думаю про причину. Невже життя стало ще цікавішим? Можливо... А може просто нажерся інформації, або криза середнього віку (хіба що прихована, бо явно не відчуваю). Подумаю. У будь якому разі, цей Твій пост заставляє задуматися.

Unknown сказав...

Білому Лису: То то я думаю, що ніде не видно Твоєї Рижої Морди! Виявляється криза середнього віку. А може ти закохався?

noddeat сказав...

то все від людини залежить. у мене от словесний понос був ще до того, як з’явився доступ до інтернету і комп.

грубо кажучи: писати треба тоді, коли є натхнення. це може бути щодня, а може бути раз на три роки.

Lileja сказав...

Знаєш, частково згідна з тобою, частково з Білимлисом. А особливо в тому, що пост заставив задуматись. І не тільки над тим, коли ти більше та цікавіше писав, а й над особистою інтернет- та життєвою активністю, способом життя: своїм, колег, друзів... Що нам усім і кожному зокрема у житті потрібно? Можиливість висловитись чи бути почутим та знайти однодумців? Мати високооплачувану роботу чи ту, яка б приносила максимум задоволення? А,можливо таку, яка б не вимагала особливих зузиль з помірною оплатою? Чи знайти себе у цьому світі? Мати друзів, сім"ю, чи залишатитись самим по собі: незалежним, не обтяженим зобов"язаннями, але самотнім? Зробити все, щоб побачити весь світ (а тоді треба ДУЖЕ поспішати - світ великий, а життя коротке), чи зупинитись і спробувати знайти світ у собі, а тоді - сприймати кожну мить як особливу, навіть під час світової фінансової кризи ;)?
Так, бачу, натхнення на мене зійшло, щось потягнуло на життєву філософію...

Ruslan сказав...

Як на мене, не має значення кількість, проте тільки якість! Може бути одне слово, а може бути й тиша. Проте здебільшого причиною відсутності натхнення є одноманітність життя або якщо глянути ще глибше то перманентність внутрішнього космосу...