Свято музеїв у Варшаві

«Ніч музеїв» - дійство, що відбувається кожного року у Варшаві в другій половині травня. Цього року «ніч музеїв» тривала з 19 год. 17 травня до 01 год. 18 травня. Протягом цього часу можна було цілком безкоштовно відвідати більшість музеїв Варшави, побувати на різних концертах, виставах. Курсувати між музеями (оскільки Варшава – місто далеко не маленьке) домотали раритетні трамваї та автобуси «музейної» лінії, які їздили по спеціально виділених для них маршрутах та перевозили пасажирів цілком безкоштовно. В двох словах: свято вдалось.

Де був, що бачив

Музей Ф. Шопена. «Музейна ніч» в мене розпочалась з музею Ф.Шопена. Там, в підвалах замку Острозьких, відбувся джазовий концерт. Народу було навалом, прийшлось стояти, але концерт вийшов класний. Атмосфера, навіяна хорошою музикою та вдалими світловими ефектами справила позитивне враження на весь вечір. Основне, як кажуть, початок.

Музей залізниці. Після музею Ф. Шопена ми відвідали музей залізниці. Він знаходиться в приміщенні колишнього головного вокзалу Варшави – „Warszawa Główna”. Цей вокзал є недіючим, але до введення в експлуатацію нині діючого вокзалу „Warszawa Centralna” був основною станцією міста. В музеї побачили моделі різних потягів, документи та інші експонати, зв’язані із залізницею.

Музей на колесах. Музей на колесах – це раритетні трамваї, виготовлені в 20-х роках минулого століття. В ці трамваї можна було зайти, посидіти на лавках, фотографуватися, тобто відчути себе в ролі варшав’янина першої половини минулого століття. Деякі з цих трамваїв їздили по Варшаві навіть 50 років.

Замкова площа. На площі біля Королівського замку розмістився «Парад ведмедів». Хто пам’ятає парад левів з минулого року у Львові то знатиме про що йдеться. Було представлено 138 ведмедів. Кожен ведмідь презентував окрему країну і був розмальований художником – вихідцем із цієї країни. Був там і український ведмідь. Правду кажучи, так собі. Особисто мені більше сподобався білоруський, молдовський та ірландський. Крім того, хотіли попасти в Королівський замок. Але черга була така, що прийшлось би стояти, мабуть, до ранку. Тому від цієї глупої ідеї прийшлось відмовитися.

Вистава Театру Вогню «Саламандра» на площі біля Палацу Культури та Науки. На площі біля Палацу Культури та Науки відбулась вистава Театру Вогню «Саламандра». Хлопці та дівчата – артисти театру – жонглювали факелами, списами та іншими всякими штуками, які горіли. Все це супроводжувалось хорошою музикою. Вистава вийшла видовищною. Вогонь в темноті взагалі гарно горить, а якщо ним ще й крутять, кидають…

Взагалі, свято вдалось. От, шкода, що в нас немає такого. А то, правду кажучи, не пам’ятаю коли був останній раз у Львові в музеї.

На концерті в музеї Ф. Шопена

Саксофон - ведучий джазовий інструмент

Молдовський ведмідь. Як на мене один з кращих.

Я біля ірландського ведмедя

Я біля українського ведмедя

Старенький трамвай

В музеї залізниці

Більше фоток з ночі музеїв у Варшаві можна знайти тут

Ніч музеїв у Варшаві

Амстердам - місто свободи

15 днів проминули швидко… Дуже швидко… Занадто швидко… Хотілось, щоб вони тривали довше. Але, як кажуть французи, “c’est la vie”. Однак, залишилися приємні враження. За цих 15 днів вдалось зробити багато: відвідати пів Голландії та пів Бельгії. Темп, правда, був диким. 3 дні на Амстердам, по 1 дню на Гаагу, Утрехт, Брюге, 2 дні на Гент, а все решта на відвідування сільської провінції Голландії та Бельгії в районі Остбурга, Сльоіса, Кнокке та Кацанда (відразу прошу вибачення у філологів та не тільки за можливі помилки при написанні назв міст та місцевостей, оскільки не впевнений, що саме так вони пишуться. У всякому разі, приблизно так ці назви звучать). Вражень повна купа. Хватило б, мабуть, на декілька блогів. Про кожне з цих міст можна писати і писати, от тільки одна проблема: ліньки. Тому, постараюсь обмежитися тільки найбільш яскравішими враженнями. В цьому пості про Амстердам, а в наступних про інші міста, якщо і коли біде час та натхнення (черговий раз тішуся що я не журналіст і не повинен нічого писати якщо не хочу). Отже,

Амстердам

Як відомо, Амстердам – столиця Голландії. Населення приблизно 740 тис. голів. Таке собі містечко, за кількістю населення нагадує Львів. Але тільки за кількістю населення. Що вразило найбільше в Амстердамі та що вирізняє його з поміж інших європейських міст:

1. Аеропорт Schiphol (52°18'29.00"N, 4°45'51.00"E). Ворота до Амстердаму. І вони дійсно вражають. Аеропорт має 6 злітно-посадочних смуг (для порівняння у Львові – лише одна, яка використовується як цивільною, так і військовою авіацією). Там постійно злітають та здійснюють посадку літаки. Коли ми вже відлітали з Амстердаму, то наш літак змушений був стояти в черзі на зліт. Незважаючи на величезну площу, що займає аеропорт, орієнтуватися там досить легко. Всюди знаходяться вказівники, які допоможуть знайти Вам потрібний магазин, касу, кафе, місце реєстрації чи посадки тощо. До Schiphol веде залізниця. Залізнична станція знаходиться під землею і потрапити туди можна не виходячи з приміщення аеропорту. Залізниця – найбільш зручний спосіб доїхати з аеропорту до Амстердаму на Central Station. Незважаючи на відстань у 18 км. поїзд їде туди всього 15 хв. Вартість проїзду становить 4,20 €. Взагалі, проїзд залізницею в Голландії обійдеться Вам в приблизно таку саму копійку як і проїзд автобусом, однак подорожувати поїздом значно зручніше та швидше (це не наші електрички).

2. Хостел “Flying Pig Downtown”. Надзвичайно демократичне та толерантне місце, так само, в принципі, як і весь Амстердам. Чому варто зупинитися саме тут? По-перше, хостел знаходиться в самому центрі міста, метрів 300-400 від Central Station, метрів 500 від Red Lights District та зовсім близько від багатьох coffeeshop-ів. По-друге, атмосфера в хостелі “Flying Pig” допоможе Вам відчути справжню атмосферу Амстердаму. По-третє, у “Flying Pig Downtown” одні з найбільш низьких цін на проживання як на хостел, що знаходиться в самому центрі Амстердаму. Місце у спільній кімнаті (shared room) обійдеться Вам приблизно у 20 €, а в окремій кімнаті (private room) – у 40 €. По-четверте, в барі хостелу найдешевше пиво в Амстердамі (принаймні так написано в рекламі). Кожному мешканцю видається електронний ключ, який дозволяє входити в будь-який час доби до хостелу та до Вашої кімнати, В хостелі є бар та кухня з усім набором необхідної посуди, якою можна користуватися цілком безкоштовно, в ціну проживання входить сніданок.

3. Red Lights District або «район червоних ліхтарів». Знаходиться приблизно 300 метрів від Central Station і приблизно стільки ж від Flying Pig Downtown. Варто туди піти хоча б тільки для того, що такого Ви не побачити більше в жодному місті Європи. Вірніше, райони червоних ліхтарів є і в інших містах, але атмосфера тут особлива. Найкраще відвідувати район червоних ліхтарів в п’ятницю ввечері, десь після опівночі. Є на що подивитися. Тоді тут найбільше туристів і найвеселіша атмосфера. Однак, пам’ятайте: СНІД не спить!!!

4. Coffeeshops. Місця, де цілком легально можна придбати і покурити марихуану, галюциногенні гриби та інші легкі наркотики. Пам’ятайте: вживання наркотичних засобів шкодить Вашому здоров’ю і може спричинити імпотенцію (тоді район червоних ліхтарів Вам буде ні до чого). Рекомендую зайти в якийсь coffeeshop, сфотографуватися, а потім всім своїм знайомим розповідати, що Ви там курили.

5. Крім того, в Амстердамі понад 1000 музеїв, 100 каналів, і одна натуральна річка «Амстел».

Аеропорт "Schiphol" з якого почалось знайомство з Амстердамом

Хостел "Flying Pig Downtown" - місце проживання в Амстердамі

"Квартал Червоних Ліхтарів", памятник "жрицям кохання"

Площа "Dam" музей Мадам Тюссо

Дерев'яні черевички - один із символів Голландії

Більше фотографій з Амстердаму можна знайти тут

Amsterdam

Spring has come!

Весна прийшла! Фото з весною дивитися тут

Весна прийшла!

Показники і критерії оцінки роботи

Недавно пригадав один випадок, який трапився років сім тому назад коли я працював в прокуратурі. Якось приїхала до нас з Києва чергова перевірка і «взула» усіх, хто працював в загальному нагляді за надто високий відсоток задоволених скарг (!!!). Людям, які не мали відношення до функціонування прокуратури прийдеться, мабуть, пояснити. Загальний нагляд, на хлопський розум, то нагляд за всім: чи не порушуються підприємствами законодавство про працю, лікарями права пацієнтів, службовими особами права та законні інтереси громадян тощо. Сюди не входить «кримінал» і місця примусового утримання осіб. Для цього є інші гілки нагляду. Крім того, прокуратура працює із зверненнями громадян, які вважають, що їх права порушено. І, в результаті від обставин справи, в межах своєї компетенції задовольняє або не задовольняє звернення.

Так от, у наших шефів із Столичного Граду логіка була така: якщо в прокуратурі із усіх звернень, що надійшли за певний проміжок часу, задоволено приблизно 80%, значить загальний нагляд працює погано (???!!!). Бо якби загальний нагляд працював належно і сам виявляв порушення законності, то тоді людям не було б чого звертатися до прокуратури із зверненнями, а ті звернення що є не було б підстав задовольняти. Значить, чим більше задоволення заяв людей – тим гірше працює прокуратура і, навпаки, чим менше задоволено заяв людей – тим краще працює прокуратура. Цікава логіка.

Зараз це видається смішним маразмом, але, повірте, тоді було не до сміху. Після перевірки наш Шеф поставив завдання: знизити відсоток задоволених звернень громадян! От так от.

Таких маразматичних випадків, вказівок керівництва було досить багато. Їх суть завжди зводилась до одного: зробити видимість роботи, працювати не на результат, а на показник, на критерій, за яким твою роботу потім будуть оцінювати твої шефи. А те, що той критерій не відповідає реальній дійсності - це вже інше питання, на це ніхто уваги не звертає.

Той факт, що я тепер з цього можу сміятися свідчить, мабуть, про те, що мозги стають на свою колію після державної служби. І це не може не тішити.

Якщо вже про Антверпен...

Якщо вже писати про Антверпен та різних вуличних музикантів, то слід згадати ще одного волоцюгу в хорошому змісті цього слова. Кажучи правду, я ще ніколи не чув, щоб хтось на піаніно так лабав рок-н-рол як він. На відео цього не відчути, але в живу - це було щось! Людиска зупинялись, кидали йому єврики, йшли далі, і, мабуть, байдужим до його гри не залишився ніхто. Чувак грав на піаніно так, ніби живе останній день. Інструмент поставив на колеса і причепив до велосипеда замість переднього руля. Таке собі ноу-хау. Піаніно, звичайно, не гітара і так легко його з місця на місце не перенесеш. Але за допомогою цього винаходу цей хлопець може зупинитися будь де, де є більше туристів, грати там скільки захоче та коли захоче може змінити місце. Одним словом - повна свобода, яка так необхідна вуличному музикантові. Відео знято 10 квітня 2008 року.

Коли я завантажив це відео в YouTube, то зробив відкриття, що хтось вже раніше від мене, а саме в жовтні 2007 року, зняв на відео того самого чувака на вулицях того ж Антверпена, який грає на тому самому піаніно, в тому самому червоному светрі ту саму пісню та також помістив його в YouTube. В звязку з цим, поряд з моїм відео даю відео свого попередника. Як завжди, для порівняння.

Folk-музика в Антверпені

В Антверпені (Бельгія) познайомився з одним чуваком з Марокко. Він сидів на сходах церкви та грав на кумедному інструменті. При цьому, грав в своє задоволення, грошей не просив, "шапки" не ставив. Більше всього мене зацікавив інструмент, як пояснив мій новий знайомий - це марокканський народний інструмент. От, тільки я забув як він називається. Може хтось знає? Напишіть, пліз.

Побито рекорд Гіннеса у Вроцлаві

У Вроцлаві (Польща) побито рекорд Гіннеса. На центральній площі зібралося понад 2 тисячі гітаристів, які разом зіграли пісню Джимі Хендрікса "Hey, Joe". Інфу та фотки взято звідси.

Во, перемкнуло!!!

Десь протягом 15 років думав (не просто думав, а був свято переконаним!), що Річі Самбора (Richie Sambora) - гітарист групи Rolling Stones. Для мене стало справжнім шоком відкриття, що він є гітаристом групи Bon Jovi, а не Rolling Stones. А того мужика, що грає на гітарі в Rolling Stones і на якого я думав, що він є Річі Самбора, насправді звати Кіт Річардс (Keith Richards). В звязку з цим, пригадав один анекдот радянських часів про замполіта в армії: "До того, як я поступив у військове училище, думав що Карл Маркс та Фрідріх Енгельс - це чоловік і дружина. Тепер я знаю, що це 4 зовсім різні людини". Во, перемкнуло!

Справжній Річі Самбора (Richie Sambora)

Кіт Річардс (Keith Richards)