Tylko we Lwowie

Завдяки YouTube (www.youtube.com) i Пані Перемозі http://frausieg.blogspot.com/ . Цьомчики за класний відеоролик.

Обличчя з минулого

Декілька днів тому на одному з блогів натрапив на цікаву статтю http://telamamaria.blogspot.com/2008/02/jeremy-c-streeter-englaterra.html. Точніше, сподобалось не так стаття, бо там було декілька слів по іспанськи (вибачте, для правильних філологів поправлюсь: "іспанською"), якою я не володію, як виставлені на сторінці портрети. Подумав, що це непогана ідея і надумав собі також вивісити на блог портрети, тільки не сучасні, а зроблені невідомим фотографом давно-давно тому коли ще не було цифрової фотографії. Тоді, мабуть, кожне фото було святом.

Більше старих портретів можна знайти тут

Старі портрети (Old portrets)

Класні фотки (Very good photos)

Класні фотки можна знайти тут (There are very good photos here) http://picasaweb.google.ru/offspring2002 Мда, від скромності я не помру. Це точно.

Back to Poznań

Нещодавно довелось вдруге відвідати Познань. Класне місто. З ним зв'язані самі приємні спогади. Хотів написати статтю про поїздку, але щось не пішло. Вирішив не мучати ні себе, ні інших (тих, хто потім буде це читати). Я ж не журналіст і не мушу писати коли не хочу. Тож публікую лише фотки.

Всередині костелу Фарни св. Станіслава. Оформлений червоним мармуром. Робить враження. Зрівняти можна хіба що з Маріацьким костелом у Кракові. Фасад Познанської опери. Її зовнішній вигляд теж робить враження.
Ресторан "Броварія". В ньому варять живе пиво, яке подають відразу ж як вистигне до столу. Аналог "Шато" на Хрещатику в Києві. До речі, пиво не дорого: 7-8 зл. 0,5 л.
Одна з вуличок Старого Міста в Познані.
Костел Фарни св. Станіслава. Вид ззовні.

ТЦ "Старий Бровар". Якщо не помиляюсь, найбільший торговий центр в Європі (якщо не в Європі - то в Польщі точно). Аналог ринку "Південний" у Львові. Вірніше, навпаки. Ринок "Південний" аналог ТЦ "Старий Бровар".

Більше фоток з Познані можна знайти тут

Poznan

Czy Pan z Łodzi? (-iej)?

Якось подорожуючи дорогами Речіпосполитої Польскі довелось проїздити транзитом через місто-герой Лодзь. А що автобус згідно графіку стояв в цьому місті на станції «Лодзь-Фабрична» 45 хв. (з 23.00 до 23.45), у мене виникло цілком здорове і природне бажання, яке може виникнути у людини, що подорожує автотранспортом протягом довшого проміжку часу. Зваблений великим написом підсвіченим гелевими лампами «WC» на вокзалі PKP я пішов в цьому напрямку. Однак, мене чекало розчарування. Виявляється, в Лодзі всі прилеглі до вокзалу кіоски, кафе, бари, ресторани, магазини, ба, навіть сам вокзал закриваються о 22 год. Зрозуміло, що було закрито й місце, яке мене так вабило своїм функціональним призначенням. Пройшовши повз будівлю вокзалу і не знайшовши жодних ознак того, що туди можна якимось чином проникнути я став біля кущиків, що знаходились неподалік в нерішучості. З одного боку, з природою важко боротися, а з другого як законослухняний громадян неньки України не міг дозволити собі піти на такий проступок та ще й з «особливою зухвалістю» та «винятковим цинізмом» (цікаво, який в Польщі штраф за «особливу зухвалість» та «винятковий цинізм»?). Тут повз мене швидкою ходою пройшов якийсь поляк і зі словами «Taka jest Łódź» не задумуючись про «цинізм» та «зухвалість» став під кущик. В цей же час, під сусідній кущик зі словами «Kurwa!» стала якась полька. Після цього остаточно переміг здоровий глузд. Полегшивши своє життя на 90% я задумався над питання чому я ще не в наручниках і чому мене ще не допитують в якомусь відділку поліції.

В зв’язку з цим, мені пригадалась одна історія, яка трапилась не так давно з моїм знайомим – громадянином дружньої з Україною держави на Стрийському автовокзалі славного міста Львова. Мій знайомий чекав на автобус і оскільки до його прибуття залишалось ще з пів години, вирішив полегшити собі подорож і, одночасно, життя, відвідавши одне з необхідних для цього місць. Однак, як виявилось, саме в цей час, саме в цьому місці проводився ремонт. Обійшовши весь автовокзал і не знайшовши іншого аналогічного закладу, він вирішив, що з природою боротися змісту немає, врахувавши, що було вже темно, пішов позаду автовокзалу «під кущик». Не встиг він закінчити бажане, як до нього підійшли двоє кремезних, суворих чоловіків у формі, представились працівниками Славної міліції і запропонували йому пройти у приміщення охорони автовокзалу для складання протоколу. Як потім з’ясувалось, прогрес відвідав і Стрийський автовокзал, де з тильної його частини встановили відеокамери. Я далекий від думки, що міліціонери керувались бажання «випити» або «заробити». Швидше за все, їх охопила нетерпимість до будь-якого порушення норми закону (в даному випадку, норми Кодексу України про адміністративні проступки) та бажання якомога ретельніше виконати свій обов’язок з охорони громадського порядку. Особливо їх обурення викликало те, що правопорушення вчинялось з «винятковим цинізмом» та «особливою зухвалістю», причому одночасно. Вони навіть розважали над тим, чи не застосувати норму кримінального закону!

Ці дві історії доводять наступне: оперативність роботи та реагування на порушення норм права української міліції значно вища, ніж польської поліції. І мені, як громадянинові неньки України цим не можна не пишатися! В зв’язку з цим, у Львові, на базі Стрийського автовокзалу доцільно провести для працівників польської поліції семінар. Тема могла б бути наступною: «Шляхи та методи підвищення оперативності роботи правоохоронних органів». Можливо, в подальшому ми б могли запросити поліцейських не лише з Польщі, але й з країн Західної Європи, хто зна…

Без фанери

Rodrigo y Gabriela (Rodrigo Sánchez і Gabriela Quintero) – мексиканський дует, який грає швидку, ритмічну музику на акустичних гітарах. Цікаво, що починали Родріґо і Ґабріела свою кар’ру в шоу бізнесі з треш металу. Тоді вони називалися “Tierra Acida”. Однак, як зізналась Ґабріела в одній з радіо передач, в Мексиці важко заробити на життя з такої музики. Тоді вони закинули електрогітари, постригли хаєри, “пересіли” на акустичні інструменти і почали грати по кафе, ресторанах на узбережжі Мексики де багато туристів. Заробивши трохи грошенят, поїхали в Європу, де продовжували вести життя вуличних музикантів поки не стали відомими.

Сьогодні Rodrigo y Gabriela мешкають в Дубліні (Ірландія). Їх альбоми розходяться на ура, займають перші місця в хіт парадах (особливо в Ірландії та США), концерти збирають тисячі слухачів. І дійсно, те, що ті двоє витворяють з гітарами важко собі навіть уявити. Родріґо та Ґабріела не сидять на місці, а постійно подорожують по світу. Хто зна, можливо колись вони приїдуть і в Україну?

Найди три відмінності

Пісня "Personal Jesus" написана Мартіном Гором (засновником групи "Depeche Mode") в 1989 році. Ввійшла в альбом "Violator" (1990 р.). На написання пісні надихнула М. Гора книжка Прісцили Преслі "Елвіс і я" про її батька Елвіса Преслі. Пісня стала популярною і була переспівана багатьма виконавцями.
До уваги пропонуються відеокліпи пісні "Personal Jesus" у виконанні Depeche Mode, Marlin Manson i Johnny Cash. Одна пісня - різні виконавці, різні стилі, різні кліпи.

Який подобається найбільше?

Depeche Mode "Personal Jesus"

Marilyn Manson "Personal Jesus"

Johnny Cash "Personal Jesus"