 |
| Прощальна конференці |
W dniach 27-29 czerwca w Warszawie pod hasłem „Polska – Unia Europejska – Region” odbyła się III Konferencja Absolwentów Programu Stypendialnego im. Lane’a Kirklanda połączona z zakończeniem VIII edycji programu. W wydarzeniu wzięło około 200 stypendystów. Na konferencji występowali m.in.: marszałek Sejmu RP Bronisław Komorowski, wiceminister edukacji Krzysztof Stanowski, Janusz Reiter, były ambasador RP w Stanach Zjednoczonych i profesor Marek Safjan, prezes Trybunału Konstytucyjnego w latach 1998-2006.
Program Stypendialny im. Lane’a Kirklanda jest przedsięwzięciem Polsko-Amerykańskiej Fundacji Wolności, którego administratorem jest Polsko-Amerykańska Komisja Fulbrighta. Jego głównym celem jest dzielenie się polskimi doświadczeniami transformacji systemowej oraz drogi do członkowska w Unii Europejskiej z krajami Europy Wschodniej. Cel programu realizowany jest poprzez dwusemestralny program edukacyjny na polskich uczelniach oraz staże zawodowe, w którym mogą wziąć udział nauczyciele akademiccy, eksperci, politycy i pracownicy instytucji rządowych i samorządowych, menadżerowie, liderzy organizacji pozarządowych i animatorzy kultury i dziennikarze z Ukrainy, Białorusi, Rosji, Gruzji, Mołdowy, Armenii, Azerbejdżanu i Kazachstanu.
Konferencję rozpoczął wykład marszałka Sejmu RP, Bronisława Komorowskiego na temat „Doświadczeń i przyszłości polskiego parlamentaryzmu”. Jako drugi spotkał się ze stypendystami wiceminister edukacji, Krzysztof Stanowski, który opowiadał o „Współpracy dla przyszłości”. Podczas pierwszego dnia Konferencji absolwenci dzielili się swoimi doświadczeniami w kraju, po powrocie ze stypendium - wielu z nich awansuje i zakłada stowarzyszenia absolwentów jak np. Centrum Kirklanda przy Instytucie Polskim w Kijowie, ormiańskie Stowarzyszenie Absolwentów im. L. Kirklanda czy rosyjskie Stowarzyszenie Absolwentów REGIOMONTI, które powstało już 18 października 2002 roku i jest świetną platformą kontaktową, realizuje wiele projektów, m.in. we współpracy z Fundacją Batorego.
Drugi dzień Konferencji przeznaczony był w większości na panele dyskusyjne z udziałem wybitnych specjalistów. Wstępem do dyskusji był wykład ministra Mikołaja Dowgielewicza, Sekretarza Komitetu Integracji Europejskiej, który zrobił bilans 4 lat Polski w Unii Europejskiej. Temu zagadnieniu poświęcone były również dyskusje w grupach tematycznych: prawo, gospodarka, społeczeństwo, polityka międzynarodowa, administracja publiczna i media publiczne. Na panelach pojawili się wybitni eksperci z poszczególnych dziedzin: konstytucjonalista prof. Marek Safjan, były minister gospodarki Piotr Woźniak, prof. Anna Giza-Poleszczuk z Instytutu Socjologii Uniwersytetu Warszawskiego, ambasador Janusz Reiter, wice dyrektor KSAP - dr Marek Haliniak, medioznawca dr Karol Jakubowicz. W drugiej części dnia przeprowadzono dyskusje z zakresu społeczeństwa obywatelskiego na różne, ważne dla krajów Europy Wschodniej tematy, takie jak m.in.: społęczna odpowiedzialność biznesu, edukacja alternatywna, społeczna kontrola władz publicznych, dostęp obywatela do prawa, rozwój lokalny. Jako eksperci pojawili się m.in. Paweł Łukasiak, prezes Akademii Rozwoju Filantropii w Polsce, Alicja Pacewicz z Centrum Edukacji Obywatelskiej, Zdzisław Hofman, prezes Polskiego Stowarzyszenia Pedagogów i Animatorów KLANZA, Krzysztof Margol, prezes Nidzickiej Fundacji Rozwoju „NIDA”, Piotr Szczepański, prezes Fundacji Wspomagania Wsi, Łukasz Bojarski z Helsińskiej Fundacji Praw Człowieka, Paweł Nasiłowski, prezes Stowarzyszenia Pomocy Społecznej, Rehabilitacji i Resocjalizacji im H. Ch. Kofoeda w Siedlcach
Kolejnym punktem programu było spotkanie poświęcone praktycznej współpracy w Regionie z udziałem znakomitych gości, specjalistami ds. wschodnich: prof. Aleksandra Hnatiuk Radca Ambasady RP w Kijowie; Justyna Janiszewska, wiceprezes Fundacji Edukacja dla Demokracji i koordynator Programu „Przemiany w Regionie” RITA; Jan Malicki, dyrektor Studium Europy Wschodniej UW; Jerzy Rejt, Kolegium Europy Wschodniej im. Jana Nowaka Jeziorańskiego oraz twórca społecznościowego portalu dla regionu www.civicportal.org - Grzegorz Zajączkowski.
50-ий пост блоґу:
Надзвичайно вразив документальний фільм «Канун – кодекс честі», який сьогодні подивився на Deutsche Welle. Фільм про силу звичаєвого права в Албанії, про Вендету. Канун прийнятий 500 років тому королем Албанії (яким, не запам’ятав) і з цього часу там діє (зараз вже лише як джерело звичаєвого права). Він передбачає, що за будь яке вбивство родичі вбитого повинні помститися. Вендета поширюється на всю сім’ю вбивці, навіть на маленьких дітей. Є чіткі правила Вендети, встановлені в Кануні: особа не може бути вбитою в своєму будинку, Вендета поширюється лише на чоловіків. Жінки Вендеті не підлягають.
Фільм був про одну сім’ю. В 1994 році на весіллі два чоловіки посварились між собою. Вони між собою були навіть далекою родиною. На наступний день один з чоловіків прийшов із своїм братом та застрілив «кривдника» з калаша на очах у всієї сім’ї. Всадив в нього усю обойму. Вбивцю і брата затримали та засудили до позбавлення волі (строк не уточнювався, але вони ще й досі сидять). Однак, це не влаштувало родину жертви. Вони оголосили Вендету. З цього часу всі родичі вбивць чоловічої статі не покидають власного будинку. Уявляєте? Сидять 14 років вдома, не виходячи з нього. Як тільки вони вийдуть на вулицю, їм загрожує смерть. На роботу, за продуктами, по справам ходять лише жінки. Вендета не має строку давності. Син одного з вбивць розповідає, що коли його тато вчинив це вбивство, йому було лише декілька років. Він не знає своїх сусідів, не пам’ятає як грався колись на вулиці з друзями, ніколи не ходив до школи. Він живе із свідомістю, що вічно так продовжуватися не може і рано чи пізно прийдеться вийти з дому і його вб’ють.
Сім’я вбитого не відмовляється від Вендети і підтверджує намір вбити усіх з сім’ї вбивць, а також самих вбивць, як тільки вони вийдуть з тюрми. Посередниками між цими сім’ями виступає група монашок з Німеччини, які постійно проживають Албанії та здійснюють там місіонерську діяльність. Однак, успіхів вони не досягають.
Поліція з цією ситуацією теж не може нічого вдіяти і не може забезпечити охорону. Канун є «законом від Бога». Він надзвичайно поширений в Албанії і його дотримуються значно суворіше, ніж писаних законів. Щоденно в Албанії вчиняється дуже багато вбивств на підставі Кануну. Вбивці не бояться поліції, вчиняють вбивства серед білого дня на очах в інших людей, перехожих і навіть не намагаються втекти від поліції. Їх засуджують, але Вендету продовжують їх діти, брати тощо.
От такий от фільм.
З одного боку, можна сказати – варвари. Але нам цього просто не зрозуміти. Ми виросли в іншому середовищі, з іншими традиціями, з іншою культурою. Для них це вважається нормальним. Для них – це справа честі. Ганьба сім’ї, яка не змогла помститися за вбитого.
А з приводу нормальності – то це дуже суб’єктивна категорія. Трохи більше 60 років тому «нормальні» християнські європейські народи палили мільйони людей в п’єцах Аушвіца, розстрілювали мільйони в Катині, таборах ГУЛАГу. Та й 10 років тому представники «нормальних» народів вистріляли пару тисяч людей в Сребреніці тільки за то, що вони були іншої національності та віри.
Рік тому в Варшаві я розмовляв з Мареком Новіцкім – польським адвокатом, правозахисником, колишнім Омбудсменом ООН в Косово. Він розповідав про подібну Вендету, яка мала місце в Косово (населене, в основному, албанцями) і в якій він намагався бути негоціатором. Так от, успіху в негоціаціях він теж не досяг. Така от сила звичаєвого права.
