Щоденник молодого Анархотуриста

неділя, 8 березня 2009 р.

В світі стільки загублених душ, нескорених протестантів та некрадених мобільних телефонів! (с) Сергій Жадан та Собаки в космосі

Спілкування з Shrajk-ом навело мене на сумні роздуми: для чого нам соціальні мережі, мобільні телефони та інтернет комунікатори? Чому людина користується ними, для чого вони їй потрібні?
Вперше я відчув залежність від засобу звязку коли придбав собі мобільний телефон. Це було у далекому 1999 році, про що я вже раніше писав. Коментарі читачів того допису підтверджують, що я не один таки й.
Декілька років тому спочатку на роботі, а потім й вдома в мене зявився інтернет. Зявилась ще одна залежність, з якою боротися вкрай важко. Тепер я собі не уявляю, щоб після важкого трудового дня я прийшов додому і не заліз в нет, не перевірив пошту, не попереписувався хоча б декількома фразами з контактами у скайпі, асьці чи у гугл ток, не почитав блоги своїх гугл френдів (яких, до речі, ходного разу в живу не зустрічав), а час від часу не написав щось глупого у свій блог. При цьому, залежність від інтернету та різних нетовських прибамбасів набула такого характеру, що дружина мене починає ревнувати в першу чергу, до компютура, а в другу - до автомобіля (але це вже тема іншої розмови). І це при всьому тому, що на роботі в мене безкоштовний та необмежений доступ до нету з нормальною швидкістю!!!
З соціальних сервісів я веду більш-менш періодично два блоги (якщо їх можна назвати соціальним сервісом). Крім того я користують інтернет месенджерами: Гугл током, Скайпом та Аською.
Мене немає в Однокласниках, Контактах, Фейсбуках Твітерах тощо (і, надіюсь ніколи не буде). Пригадується одна пісенька :"...Не іщі мєня в контактах, в аднакласніках нас нєту..." (с) Пиришкі-Пупиришкі.
Так от, в мобілці в мене понад сотню контактів: це робота, друзі, родина тощо. Тощо займає значну частку і це, в основному, невідомі, яких при різних обставинах я заніс в телефонну книжку та, можливо, 1-2 рази їм зателефонував, а зараз навіть не пригадую хто вони такі і з яких міркувань вони знаходяться в моїй телефонній книжці. Схожа ситуація і зі скайпом, гугл током та аською.
Уявляю собі, що якщо б я був користувачем соціальних меред типу "однокласники" те ж саме було і з френдами там.
Звідси виникає цілком логічне питання: а навіга людині все це? Невже сучасна гомо сапіенс не може прожити без мобілки та нету? Невже їй так необхідно тратити й без того коротке життя на якесь там "спікування"?
Звичайно, є категорія людей, спілкування з якими людині вкрай необхідно: це родина. Родину не вибирають і вона на все життя. На моє тверде переконання друзі - це люди в яких спільні інтереси. Й не більше. Це можуть бути інтереси по роботі, відпочинку (полювання, рибалка тощо), музиці, способу життя (наприклад, люблять секс на трьох чи понюхати клей) тощо. Якщо в одного з друзів інтереси змінюються, такі люди перестають бути друзями. Як правило, в будь-якої людини інтереси змінюються протягом життя декілька разів. Тому НЕ ВІРЮ в дружбу на все життя. Використання різних соціальних служб та інтернет комункаторів по своїй суті вимагає залучати контакти (читай друзів) та зберігати їх протягом не визначеного часу. Звичайно, в будь-який момент їх можна видалити, а ле сама концепція "друзів" передбачає залучення їх навічно, назавжди, напостійно. Бо що то за "друг", якого ти видалив? Такі "друзі" нам не друзі!
Ще гірша справа з отим "тощо", про яке я вже писав: з людьми, які попали у Ваші контакти випадково і займають там без потреби цінні байти. Їх і видалити шкода (бо, по перше, цікаво хто вони такі і звідки тут взялись, а по-друге, може вони ще пригодяться) і тримати їх немає сенсу.
Тому, "... нє іщі мєня в контактах...", любий Shrajk-у.

11 коментарів:

ivanko сказав...

Згоден. Та сама історія, хіба що на роботі інтернет відсутній.
Фактично, регулярно спілкуюсь не більш як з десятком людей. Більша кількість контактів просто напрягає. В інеті є люди які мені цікаві, але записавши їх у друзі я ніби стаю чимось зобов'язаним, вірніше б сказати, що я прихильник їх творчості. Аська взагалі вбивця часу. Раз спробував, зосередитись неможливо, у найнепідходящій час тебе відволікають. Виключив і більше не включав.
Скайп включаю тільки щоб поспілкуватися з кількома друзями.
Щойно обійшов з привітаннями близьких мені людей. Пару раз на запитання чому мене немає на "однокласніках" та "в контакте" зацитував ту саму пісеньку. Раз сказав, що через інтернет живі квіти покищо не навчились передавати, як зможуть одразу зарееструюсь у соц мережі.
Інтернет це здорово. написав у блог, відповів на коментар, почитав інших. Це краще ніж телевізор, але це всього лишень інтернет, а життя дійсно коротке.

Offspring сказав...

Радий, що хтось розділяє мою позицію. :)

VaZub сказав...

теж розділяю. мобілка - чисто функціональна річ екстренного зв'язку - довго і "ні про що" базікати не вмію)
соціальні мережі - це взагалі морок. вони не просто з'їдають час, але і є злом навіть чисто в теорії - такий собі суррогат відносин. колись бавився цим, але уже кілька років як повбивав усі подібні акаунти. тільки гмейл, як база, і блоггер - для нотування думок. нічого зайвого.

tivasyk сказав...

хороший допис, дякую.

p.s. хто такий сергій жадан?

Offspring сказав...

Прошу

Offspring сказав...

С.Жадан - це письменник. Скачай тут http://parazitakusok.blogspot.com/2009/02/2008.html Супер. Не пожалієш.

tivasyk сказав...

2offspring
ага, дякую, пішов завантажувать =)

p.s. ми пірати? чи це вільна музика? =)

tivasyk сказав...

2offspring
гхм, ні... доволі колоритно, але... занадто агресивно, як на мій смак.

я не вірю в окультурення через лайняну купіль =/

Offspring сказав...

Не знаю. Мені подобається. Тут не йдеться про окультурення. ЦЕ просто крик душі, сплеск емоцій. При цьому, автор все досить вірно підмітив.

Анонім сказав...

Схоже,в певний час, кожен користувач "сучасних комунікативних благ" задає собі подібне питання. В основному, коли ловить себе на тому, що, задумавшись, розуміє скільки часу займає інет та fone-спілкування... На скільки раніше за той самий час встигалось зробити більш реальних та корисних справ, а зараз взагалі ні на що не вистачає часу. Хоча, з іншого боку, саме завдяки їм зараз відкрилась численна, безмежна кількість нових мождивостей. І ми навпаки набагато більше можемо встигнути: майже одночасно та у багатьох місцях. Проблема в тому, що людині, як правило, завжди мало і,відповідно, цього недостатньо. Хочеться встигати робити і те, на що раніше затрачався весь час, і те, що ми можемо зробити, скориставшись нетом. А це вже складно. Тому важливо правильно визначити пріоритети. От і приходиться боротись між тим, що більше хочеться і тим, що більше треба. А "по-ходу" нарікати на все, крім себе -;) - така вже наша природа людська: хочеться і тут, і там, і ще десь...

Роман Макарчук сказав...

саме тому, що я не вірю в вічну дружбу і тд, я постійно чищу всі контакт-лісти. якщо когось треба буде знайти - для цього в колі знайомих завжди знайдеться хтось, хто тримає всіх підряд в телефоні/асьці/скайпі і тд. люблю, щоб контакт-ліст поміщався в одному вікні (без скролів) і бажано був не більшим від 15-20 чоловік.