В світі стільки загублених душ, нескорених протестантів та некрадених мобільних телефонів! (с) Сергій Жадан та Собаки в космосі

Спілкування з Shrajk-ом навело мене на сумні роздуми: для чого нам соціальні мережі, мобільні телефони та інтернет комунікатори? Чому людина користується ними, для чого вони їй потрібні?

Вперше я відчув залежність від засобу звязку коли придбав собі мобільний телефон. Це було у далекому 1999 році, про що я вже раніше писав. Коментарі читачів того допису підтверджують, що я не один таки й.

Декілька років тому спочатку на роботі, а потім й вдома в мене зявився інтернет. Зявилась ще одна залежність, з якою боротися вкрай важко. Тепер я собі не уявляю, щоб після важкого трудового дня я прийшов додому і не заліз в нет, не перевірив пошту, не попереписувався хоча б декількома фразами з контактами у скайпі, асьці чи у гугл ток, не почитав блоги своїх гугл френдів (яких, до речі, ходного разу в живу не зустрічав), а час від часу не написав щось глупого у свій блог. При цьому, залежність від інтернету та різних нетовських прибамбасів набула такого характеру, що дружина мене починає ревнувати в першу чергу, до компютура, а в другу - до автомобіля (але це вже тема іншої розмови). І це при всьому тому, що на роботі в мене безкоштовний та необмежений доступ до нету з нормальною швидкістю!!!

З соціальних сервісів я веду більш-менш періодично два блоги (якщо їх можна назвати соціальним сервісом). Крім того я користують інтернет месенджерами: Гугл током, Скайпом та Аською.

Мене немає в Однокласниках, Контактах, Фейсбуках Твітерах тощо (і, надіюсь ніколи не буде). Пригадується одна пісенька :"...Не іщі мєня в контактах, в аднакласніках нас нєту..." (с) Пиришкі-Пупиришкі.

Так от, в мобілці в мене понад сотню контактів: це робота, друзі, родина тощо. Тощо займає значну частку і це, в основному, невідомі, яких при різних обставинах я заніс в телефонну книжку та, можливо, 1-2 рази їм зателефонував, а зараз навіть не пригадую хто вони такі і з яких міркувань вони знаходяться в моїй телефонній книжці. Схожа ситуація і зі скайпом, гугл током та аською.

Уявляю собі, що якщо б я був користувачем соціальних меред типу "однокласники" те ж саме було і з френдами там.

Звідси виникає цілком логічне питання: а навіга людині все це? Невже сучасна гомо сапіенс не може прожити без мобілки та нету? Невже їй так необхідно тратити й без того коротке життя на якесь там "спікування"?

Звичайно, є категорія людей, спілкування з якими людині вкрай необхідно: це родина. Родину не вибирають і вона на все життя. На моє тверде переконання друзі - це люди в яких спільні інтереси. Й не більше. Це можуть бути інтереси по роботі, відпочинку (полювання, рибалка тощо), музиці, способу життя (наприклад, люблять секс на трьох чи понюхати клей) тощо. Якщо в одного з друзів інтереси змінюються, такі люди перестають бути друзями. Як правило, в будь-якої людини інтереси змінюються протягом життя декілька разів. Тому НЕ ВІРЮ в дружбу на все життя. Використання різних соціальних служб та інтернет комункаторів по своїй суті вимагає залучати контакти (читай друзів) та зберігати їх протягом не визначеного часу. Звичайно, в будь-який момент їх можна видалити, а ле сама концепція "друзів" передбачає залучення їх навічно, назавжди, напостійно. Бо що то за "друг", якого ти видалив? Такі "друзі" нам не друзі!

Ще гірша справа з отим "тощо", про яке я вже писав: з людьми, які попали у Ваші контакти випадково і займають там без потреби цінні байти. Їх і видалити шкода (бо, по перше, цікаво хто вони такі і звідки тут взялись, а по-друге, може вони ще пригодяться) і тримати їх немає сенсу.

Тому, "... нє іщі мєня в контактах...", любий Shrajk-у.