Всі мабуть бачили американські фільми про поліцейських. І всі знають, принаймі з фільмів, що поліцейський, який затримує злочинця, незалежно від того, що він вчинив: чи масове вбивство, чи перейшов вулицю на червоне світло, зобовязаний прочитати затриманому "права": Ви маєте право ... Все що Ви скажете може бути використано ... і т.д.
Guess what: вони дійсно зачитують ці права в реальному житті. Ні, ні, мене не арештовували, як дехто міг би понадіятися. Просто робота в мене така.
Ця процедура (по зачитуванню прав) називається тут Miranda Warning, що людською мовою можна було б перекласти як "попередження Міранди", а самі права, які зачитуюються, називаються Miranda Rights. Чи хтось задумувався колись звідки взялась ця процедура і чому вона так називається?
Отже, історія була така...
В 1941 році в м. Меса, штат Арізона в сімї "справжнього" американця народився такий собі Ернесто Артуро Міранда (Ernesto Arturo Miranda). Його нікчемне життя так би й залишелось ніким не поміченим, якби не сама його нікчемність (sounds weird, doesn't it?). Так от, в березні 1963 року той самий Ернесто Міранда був арештований поліцією Арізони за вчинення розбійного нападу. Після арешту Ернесто зізнався
у вчиненні злочину, щиро покаявся і під впливом хвилі почуттів зізнався ще у згвалтуванні 18 річної дівчини двома днями раніше, про яке поліція "і гадки не мала" (подобаються мені американські поліцейськи часів 60-х років. Подібні до нашої сьогоднішньої міліції. Затримують людину по підозрінню в одному злочині, а вона ще в десяти зізнається. МОЛОДЦІ!!!). Прокурор предявив обвинувачення Міранді у вчиненні обох злочинів і як доказ представив зізнання особи у вчиненні злочину та впізнання потерпілої від згвалтування в судовому засіданні. Міранда отримав 20 і 30 років за розбій та згвалтування з викраденням.
На тому можна було б поставити велику та жирну крапку, якби не адвокат Міранди, який, до речі, працював за призначенням. Він оскаржив рішення суду на тій підставі, що зізнання не можна було використовувати як доказ, а відповідно і впізнання бо воно є насліком незаконного зізнання, оскільки Міранді не були розясненні його конституційні права, зокрема, право не давати покази.
Верховний Суд Арізони мав в носі доводи адвоката і відмовив в задоволенні клопотання на тій підставі, що Міранда не уповноважував адвоката на оскарження вироку (очевидно, Міранда мав так само в носі доводи адвоката). Однак, адвокат попався впертим (дивно, йому ж за це не платили) і оскаржив рішення суду в сам Верховний Суд США. Розгянувши справу, Верховний Суду США в особі доповідача-судді Еарл Ворена сказав приблизно таке: Жодне зізнання не може вважатися зробленим на підставі закону і не може бути використано в суді як доказ, якщо воно зроблено з порушенням пятої та шостої поправки до Конституції США. Зі змісту цих поправок слідує, що особа, яка є затриманою, повинна бути поінформованою про те, що що вона має право не давати покази і все що вона скаже може бути використано проти неї. Крім того, особа яка є затриманою має право на адвоката, а якщо вона не може найняти адвоката, він буде призначений їй. Якщо затримана особа заявляє, що вона відмовляється від дачі показів, допит повинен припинитися. Якщо затримана особа заявляє, що вона хоче давати покази з участю адвоката, допит повинен припинитися до явки адвоката.
Тобто , по суті, Верховний Суд США повністю оправдав Міранду. А так як США - зона дії прецедентного права, йце рішення одразу ж після набрання чинності стало законом. З цього часу усі поліцейські, ФБР, інші енфорсменти, які мають право здійснювати затримання по підозрінню у вчиненні злочинів, зобовязані розяснювати затриманому права. Якщо з тих чи інших причин цього не було зроблено, будь-які зізнання затриманого є незаконними і не можуть бути використані в суді як докази.
Міранда був звільнений з місць позбавлення волі в 1972 році і повернувся в своє родинне містечко. Він заробляв на життя тим, що дава туристам та поліцейським автографи на карточках з "правами Міранди" (такими як на верхній фотографії).
Любителів справедливості, яких може обурити факт як це Суд міг просто так випустити на волю винну людину та ще й гвалтівника можу заспокоїти. Як я вже казав, життя Міранди було нікчемним і закінчилось воно теж не менш нікчемно. 31 січня 1976 року його зарізали під час якоїсь бійки в місцевому барі.
От така от історія, малята...
Передивися на You Tube політичну рекламу, якою Вам, тим кому не пощастило вирватися "с цепкіх абятій Родіни", травлять мозги перед виборами. І подумалось: Як добре, що мене немає в нашій Любій Неньці Україні і що я позбавлений можливості кожен день та кожну годину слухати та дивитися усю цю політичну хуйню.
