El Diario: Niagara Falls

За що я не люблю організовані екскурсії та тури, то саме за їх організованість. Ні, звичайно, організована екскурсія чи тур мають свої переваги над подорожуванням "дикарем", оскільки тебе привезуть, завезуть, покажуть, пальцем тикнуть від тебе належить лише розслабитися і отримувати задоволення. Саме за це їх і не люблю. Ніякого тобі креативу, ніякої фантазії, ніякого польоту думки. Водять тих бідних туристів від точки А до точки Б як стадо баранів: крок вліво, крок в право рахується втечею і підлягає розстрілу.

Пастух, тобто екскурсовод виглядає так

Набагато краще поїхати кудись дикарем, поселитися в якомусь готелі чи хостела на скільки днів хочеш, подивитися що хочеш, коли хочеш і в якому хочеш порядку.
Однак, цього вікенду я вирішив зрадити своїм принципам і поїхати організованим стадом, соррі туром з пастухом, соррі, екскурсоводом на Ніагарський водопад. Чому? А х... його знає чому.
Ну, але не можна скзати, що тур повністю не вдався. Було навіть прикольно.
Від НЙ до Ніагарського водопаду приблизно 450 миль. Це десь 750 км. приблизно. Знаходиться водопад на кордоні з Канадою. Саме по тій річці, де є той водопад і проходить американсько-канадський кордон. Виїхали в суботу зранку. По дорозі заїхали найбільший в світі музей скла: Corning Museum of Glass. Там були навіть прикольні речі, зроблені зі скла.

Крім того, ще там було пів годинне шоу, де показували як зі скла розлять різні вироби.
Коли приїхали на водопад, було вже темно.

Не багато там видно. Правда? Ось ці будиночки - це вже Канада. Взагалі, водопад знаходиться в містечку, яке за дивним збігом обставин теж називається Niagara Falls. Місто знаходить на території двох держав: Канади і США. (Хтось ще памятає серіал Border Town???).
Канадська сторона в два рази більша і краще розвинута: тут фенсі готелі, казино, ресторани і моли, які працюють круглодобово. На американській стороні скучно: одне казино і пара готелів. Перехід між державами проходить через міст і виглядає так. Це автомобільний

Це пішохідний

Про це касномовно говорять знаки

А це оголошення говорить, що пройшовши через турникет, ви вже залишили США, тобто знаходитесь ніж Америкою та Канадою.

Як бачите, прикордонників та таможенників немає. Я коли виїзжав з США в Домініканську Республіку теж не бачив ні погранців ні таможенників. Вони зявляються, коли ви вїзжаєте в країну.
Тут в Брукліні мені розповідали історію, як один наш український емігрант, який мав зелену карту, пішов через цей міст на канадську сторону, бо думав, якщо можна в америці жити, то й в Канаду пустять. Там його не пустили, популярно пояснили, що зелена карта річ американська, а до Канади треба візу. Крім того, там же зясувалось, що зелену карту він забув в готелі, де зупинився. Чоловік захотів повернутися на американську сторону, але там його не чекали. Ніхто з лопухів-прикордонників не повірив, що він всього-навсього залишив зелену карту в готелі. Короче, мав хлоп проблеми. Більше до Канади не хоче.
Ночували ми в готелі в сусідньому містечку: Баффало. Готель Holiday Inn був не поганий і виглядав ось так:

Зранку сніданок, як і належить. Порівняно з хостелами, де я переважно зупиняюсь, сніданок корлівський. Принаймі, мені не прийшлось стояти за плитою і робити налисники.
Зранку ми подивились на денний водопад. Виглядав він приблизно так

А також так

Взагалі, Ніагарський водопад складається з трьох водопадів. Як вони називаються, не важливо, я й не памятаю. Відверто, зимою там робити нічого. Все закрито, крім оглядових площадок. Влітко під водопадом плавають кораблі, пускають в печеру, можна зайти під самий водопад. Взимку холод собачий (було десь -10 гр., хоча температура в НЙ плюсова: +8-10 гр) і купа снігу.
Після оглядин водопаду повернулись додому. По дорозі заїхали в китайський буфет