Megan's Law

Терміном "Megan's Law" в США називаються закони на федеральному рівні та рівні окремих штатів, які передбачають наявність у вільному доступі (в інтернеті тощо) інформації про осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи (sex offenders). Обєм інформації та її зміст визначається законом кожного штату по-різному. Так, федеральний закон передбачає публікувати інформації лише щодо осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи щодо неповнолітніх осіб. Закон Штату Нью Йорк передбачає, очевидно, публікацію даних про всіх sex offenders. Назва Megan's Law походить в честь 7-літньої дівчиники Megan Kanka (на фото), яка була викрадена, згвалтована та вбита злочинцем. Цей злочинець спочатку був засуджений до смертної кари, а потім смертну кару в Штаті Нью Джерсі, де він був засуджений, скасували і він зараз відбуває довічне увязнення. Цей випадок породив дискусії з приводу того, що батьки та громадскість мають право знати хто з їхніх сусідів є сексуальним збоченцем і від кого їм слід захищати своїх дітей.
Інформація про таких збоченців в Штаті Нью Йорк, де я тимчасово мешкаю, є тут. Ввівши в пошук свій зіпкод, я дізнався, що в моєму районі проживає десь близько 7 Sex Offenders. З них один, ось цей дядько з прибалтійським прізвищем, проживає зовсім близько, в 3 хв. ходу від мого будинку.
Щодо злочинця доступна інформація з його імям та прізвищем, фотографія, домашньою адресою, датою та місцем народження, всіма фізичними ознаками (шрамами, татуюваннями тощо), датою вчинення злочину та статею, за якою його дії були кваліфіковані, коротка характеристика жертви (вік, стать), терміну засудження, номерами автомобілів, які записані на особу, описання злочину, відносини з потерпілим (потерпілою), зброя, застосування компютерної техніки, порноматеріалів. Тобто, весь розклад.
Існування таких законів є контроверсійним та дискутується. Деякі вчені прийшли до висновку, що такі закони не впливають на зменшення статевих злочинів, а їх виконання вимагає великих фінансових затрат (декілька мільйонів доларів в рік). Вони пропонують відмовитися від них. Викликає застереження таке вирішення питання й з боку дотримання прав людини (права на таємницю особистого життя тощо) хоча тут і є контраргумент: а як же з правами потерпілих. Тобто, собаки гавкають, а караван іде.