Щоденник молодого Анархотуриста


четвер, 15 жовтня 2009 р.

Туризм

Санто Домінго. Блін. З готелю не можна вийти, щоб на тебе не налетіли таксисти, продавці сигар, сувенірів, турагнети, проститутки і всяка інша шваль. Причому причіпливі, як мухи, неможливо від них відвязатися. Один мужик за мною цілий день бігав, я від нього тікав як міг, а він мені всьо розказував, що в тому будинку жив той то, в цьому тойто, а на цій площі було то то і так далі. Під кінець сказав, що з мене 30 доларів. Я його послав по українськи ну куда в нас всіх посилають. Він не зрозумів. Прийшлось йому по англійськи сказати, що я гаманець залишив в готелі, що я його не просив за мною ходити і що за таку ху..ню, яку він назвав туром шкода і 5 доларів дати.
Кариби, одним словом.
А взагалі місто прекрасне. Принаймі оригінальне, таке яке більше ніде не побачиш.
P.S. Сьогодні знов без фоток, хоча я їх наробив багато. Те, що тут називається вай фай нетом працює гірше, ніж колись в мене був даял ап. Вже як буде нормальний інтернет напишу з подробицями і фотками.

2 коментарі:

Whitefox сказав...

Мдя. Треба було бутерброд вікласти, перед тим як то читати, а то я собі заледво пальця не відкусив, особливо в тому місці де про сальсу на задньому плані...

noddeat сказав...

>Тут Ноддет писав, що таке ж в Португалії. Мабуть, вблив колоніальної культури

сто пудів. кахлі з тих країв — Іспанії або Португалії. Цікаві взагалі ці всі екс-колонії.